ІНТЕГРАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ТОВАРНИХ РИНКІВ

Економічна інтеграція, як спосіб об’єднання і взаємодії частин у складі єдиного цілого, виступає досить ефективним рушійним механізмом сталого розвитку як товарних ринків, так і системи національної економіки. Водночас його використання повинно бути керованим державою, оскільки некерований розвиток великих інтегрованих формувань, орієнтованих виключно на максимізацію власних прибутків, може забезпечити їм економічне й політичне домінування на ринку, обумовити низку деформацій у процесах відтворення, які не відповідають економічним інтересам держави.

Теоретичне трактування інтеграції, визначення та обґрунтування термінів, їх сутності, механізмів та інших категоріальних форм цього поняття науковці розпочали після того, як інтеграційні процеси набули практичного втілення та отримали певні політичні та економічні форми.

Отримавши міжнародне значення, вони дали поштовх розвитку теорії глобалізації. Процеси інтеграції набули політичного забарвлення та почали застосовуватись з метою реалізації інтересів провідних груп і об’єднань (політичних партій, урядів, корпорацій). Тому у багатьох працях інтеграційні процеси та механізми досліджуються в напрямі інтеграції національних економік у контексті їх об’єднання з метою створення міжнародних формувань або союзів країн (їх економік). З таких позицій об’єктом об’єднання інтеграційна теорія розглядає підприємства (корпорації) у їх матеріальній чи нематеріальній формі, залишаючи поза увагою інші об’єкти (товарні потоки, функції, організаційні ресурси тощо) навколо яких можливе формування та застосування інтеграційних механізмів, що також має місце в сучасній економіці і, на наш погляд, заслуговує бути предметом наукового дослідження.

Сьогодні процеси економічної інтеграції реалізуються в межах національних економік, у секторах товарних ринків, формуючи складну систему внутрішніх міжсекторних і міжринкових інтеграційних зв’язків. Необхідність визначення їх природи, типології, оцінки векторів і ступеню впливу на відтворювальний розвиток стратегічних товарних ринків обумовлює об’єктивну необхідність проведення нових досліджень у даному напрямі.

Теоретико-методологічним питанням розвитку економічної інтеграції присвятили свої роботи багато іноземних і вітчизняних вчених, зокрема, М.Алле, О.Амоша, Н.Ансоф, О.Білорус, Д.Богиня, Б.Буркинський, Е.Варга, Л.Вардомський, В.Геєць, Р.Гудвин, Дж.Гелбрейт, В.Дергачов, Ю.Гончаров, М.Ільїн, Б.Кваснюк, Дж.Кейнс, М.Кондратьєв, І.Лукінов, С.Мочерний, Г.Мюрдаль, Ф.Перру, У.Ростоу, В.Сиденко, В.Симоненко, П.Самуєльсон, Я.Тінберген, Е.Хаас, А.Чухно, Й.Шумпетер та інші. Проблемам дослідження та регулювання товарних ринків у системі національної економіки присвятили свої праці такі науковці: Г.Азоєв, М.Белявцев, Ю.Білик, Е.Дефальвар, Р.Капелюшніков, Ф.Котлер, В.Кучеренко, К.Ланкастер, О.Новосьолов, М.Окланер, Г.Олехнович, В.Осипов, Т.Осташко, М.Портер, В.Точилін, П.Саблук, А.Сміт, Н.Хомський, Е.Чемберлен, Ф.Жерер та ін.

Проблематика інтеграції має не тільки теоретичне значення, вона набула досить широкого практичного розповсюдження, будучи вбудована в теорію глобалізації і розвитку національних економік. Існуюча світова практика щодо створення інтеграційних об’єднань у складі товарних ринків свідчить про те, що вони утворювались без відповідного наукового обґрунтування, переважно на основі врахування економічних інтересів бізнесу, тобто окремих домінуючих його суб’єктів. Такий підхід не дозволяв у подальшому отримати очікувані результати для інших суб’єктів товарного ринку, зокрема споживачів і держави. Для деяких ринкових суб’єктів така інтеграція супроводжувалась економічними втратами.

В умовах економічної нестабільності забезпечення відтворювального розвитку стратегічних товарних ринків України обумовлює необхідність дослідження впливу різних інтегрованих формувань на процеси відтворення, що відбуваються у секторах ринків, різноаспектного аналізу сучасних інтеграційних процесів крізь призму реалізації економічних інтересів держави та суспільства, обґрунтування найбільш ефективних форм інтегрованих об’єднань з метою державної підтримки їх розвитку.

Обґрунтування напрямів та інструментів підвищення ефективності товарних ринків як багаторівневої системи визначає необхідність розробки нових теоретико-методичних підходів до оцінки ефективності їх функціонування, а також доповнення й коригування існуючих підходів з урахуванням сучасних інтеграційних тенденцій розвитку. В якості основи методичного забезпечення щодо оцінки ефективності функціонування товарних ринків, у т.ч. її інтеграційної складової, авторами запропоновано використати показник доданої вартості.

Додана вартість має важливе значення в формуванні результатів економічної діяльності як окремого підприємства або ринку, так і економіки в цілому. Додана вартість є критерієм, що оптимально враховує економічні інтереси основних учасників процесу відтворення (підприємств, споживачів та держави), виконуючи соціально-економічні функції в системах різних рівнів. Новостворена вартість є одним із основних показників оцінки ефективності діяльності інтегрованих структур. Додана вартість характеризує ефективність функціонування економічних систем на мікро-, мезо- та макрорівнях, дозволяє оцінювати стан і динаміку змін параметрів багаторівневих систем, визначити структурні диспропорції їх розвитку, міжсекторний і міжринковий розподіл доходів тощо.

Сьогодні показник доданої вартості отримав широке використання лише на макрорівні в ході аналізу ВВП; на мікрорівні основним показником для оцінки ефективності виробництва є прибуток. Недооцінювання економічної природи доданої вартості стримує розвиток інструментарію використання даного показника для забезпечення збалансованого розвитку мікро- та мезосистем, інтеграційного розвитку товарних ринків, що актуалізує дослідження цього напряму у складі теорії та методології ринкової інтеграції, як підґрунтя для побудови механізму державного управління доданою вартістю у стратегічних ринках країни.

У сучасних умовах особливої значимості набуває завдання підвищення ефективності функціонування стратегічних агропродовольчих ринків, у т.ч. ринківзернових і олійних культур, хліба та хлібобулочних виробів, борошномельно-круп’яної продукції, олії, цукру, молока й молочних продуктів, плодово-овочевої продукції, винограду й продуктів його переробки та інших, шляхом розробки та реалізації інтеграційних механізмів їх відтворювального розвитку. Україна володіє потужним потенціалом для виробництва практично всіх видів продовольчих товарів, однак ефективність його використання залишається невисокою. Сьогодні потужності українських переробних підприємств завантажені в середньому на 40-60 %, кількість офіційних виробників і обсяги їх випуску перманентно знижуються, натомість динамічно зростає «тіньовий» сегмент товарних ринків.

Відсутність активної інтеграційної політики держави у внутрішньому та зовнішньому вимірі є однією з причин послаблення інтеграційних зв’язків між виробниками якісної вітчизняної сировини й переробними підприємствами, розбалансованості економічних відносин між суб’єктами сировинного, виробничого й торгового секторів інтегрованих ринків, погіршення показників зовнішньої торгівлі продовольчими товарами з високою доданою вартістю (від’ємне сальдо, перевищення рівня імпортних цін над рівнем експортних цін хлібопродуктів тощо) на фоні стійкого зростання обсягів сировинного експорту. У теоретичних і прикладних дослідженнях недостатньо вивченими залишаються питання оцінки трансформаційного впливу «тіньового» сегменту на відтворювальний розвиток товарних ринків, зокрема, ринків хліба та винопродукції, аналізу процесів формування й фіскального використання доданої вартості в ринку, особливостей міжсекторного перерозподілу новоствореної вартості, дослідження інтеграційних тенденцій і проблем розвитку товарних ринків у секторному вимірі.

Проведені авторами дослідження засвідчили, що на стратегічних аграрних ринках України, зокрема, зерна й молока, головним інтеграційним механізмом, спроможним подолати диспропорційність розподілу доходів між корпоративним і індивідуальним секторами, забезпечити доступ первинних агровиробників до ринкової інфраструктури, є кооперація індивідуальних господарств.Аграрна кооперація є важливим чинником світового економічного розвитку, однак в українських реаліях вона не отримала значного розвитку та впливу на аграрні ринки. На наш погляд, однією з ключових причин такої обставини є відсутність сприятливого інституційного середовища, ефективної нормативно-правової бази, неузгодженість діяльності державних і профільних інституцій. Практика свідчить, що незавершеність реформ, модифікація старих інститутів і створення нових призвели до появи інституційних «пасток» як на ринку зерна, так і зернових та хлібних продуктів. Як наслідок, оновлена інституційна база не сприяє активізації кооперативного руху та реалізації потужного потенціалу зернової кооперації в Україні. На ринку хліба цінова дерегуляція активізувала перерозподіл доходу на користь торгового сектору, посилила дисбаланс у відносинах між виробничим і торговим секторами ринку. Зовнішньоекономічна інтеграція ринку борошномельно-круп’яної продукції стримується низкою інституційних проблем і чинників, обумовлюючи необхідність їх всебічного дослідження.

Сьогодні недостатньо дослідженим залишаються питання системного аналізу інституційного середовища впровадження інтеграційних механізмів розвитку товарних ринків, обґрунтування ключових проблем функціонування інститутів та інституцій в контексті інтеграційного розвитку ринків, визначення взаємовпливу формальних і неформальних інститутів, процесів інституціоналізації та економічної інтеграціїтоварних ринків, аналізу природи інституційних «пасток» у ринковому вимірі.

Актуальність та невирішеність проблем економічної інтеграції в ринковому вимірі на теоретичному, методологічному та прикладному рівнях обумовили вибір теми монографії та окреслили коло питань, які в ній досліджені.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних положень ринкової інтеграції та визначення за результатами емпіричних досліджень ефективних механізмів економічної інтеграції товарних ринків на засадах впровадження регулювання відтворювальних процесів та інституційного забезпечення їх реалізації.

Об’єктом дослідженняє процес формування ефективних інтеграційних механізмів розвитку товарних ринків України.

У монографії використані методи теоретичного узагальнення, логічного аналізу, системний і структурний аналіз, методи аналізу та синтезу економічної інформації, методи економічного аналізу та математичної статистики.

У ході дослідження розроблено концептуальні положення щодо впровадження регуляторних механізмів та інструментів запобігання виникненню дисбалансів на вітчизняних товарних ринках в ході їх зовнішньоекономічній інтеграції, які можуть бути використані при підготовці рекомендацій щодо визначення переліку пріоритетних національних ринків, економічна інтеграція яких має отримувати державну підтримку. Можливою сферою застосування теоретичних положень і методичних рекомендацій щодо інституційного забезпечення впровадження механізмів економічної інтеграції вітчизняних товарних ринків є діяльність державних і профільних інституцій в частині розробки пропозицій щодо удосконалення інституційного середовища ринкової інтеграції.