Серія «НАУКА ПІВДЕННОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ». НАЙБІЛЬШ ВАГОМІ ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ТА ПРИКЛАДНІ ДОСЯГНЕННЯ НАУКОВЦІВ РЕГІОНУ 2024рік

Інноваційні процеси відіграють ключову роль в успішному розвитку країн в цілому, регіональної економіки та конкретних підприємств. У постійній боротьбі за підвищення рівня наукового потенціалу необхідно удосконалювати та розробляти нові прогресивні технології, впроваджувати нову техніку, матеріали і методи управління, що виводитиме наукові установи та підприємства на новий рівень розвитку. Саме організація та управління інноваційною діяльністю, розвиток інноваційного потенціалу, ефективне ресурсне забезпечення всього комплексу впровадження інновацій призводить до забезпечення сталого розвитку наукових установ та галузевих підприємств.

Сучасні економічні умови формують середовище високої конкуренції для більшості суб’єктів господарювання, що, у свою чергу, вимагає від них здатності формувати як товарні, так і маркетингові конкурентні переваги. Основною умовою, як створення конкурентних переваг, так і задоволення зростаючих вимог вибагливих споживачів, є впровадження інновацій. І чим більш наукомісткою буде ідея, взята за основу інновації, тим довшим буде її життєвий цикл і більшим ефект від її комерціалізації. Українські підприємства відчувають сьогодні велику потребу у фахівцях, що володіють знаннями в сфері управління інноваціями. Підприємствам та організаціям усіх форм власності необхідні фахівці, що здатні за відносно короткий строк створити систему управління, яка забезпечуватиме високу ефективність та конкурентоспроможність інновацій.

Сучасна глобальна економіка дедалі більше базується на знаннях та інноваціях, що надає регіонам критично важливу роль у формуванні динамічних конкурентних переваг. У цьому контексті, Регіональна інноваційна система (РІС) постає як фундаментальна концепція, що описує складну, соціально-економічну структуру. Вона являє собою динамічну мережу акторів (науково-дослідні інститути, університети, приватні підприємства, державні установи) та інституцій, що взаємодіють для генерації, поширення та комерціалізації знань. Ця взаємодія має систематичний характер і спрямована на покращення локальної інноваційної спроможності та стимулювання економічного зростання. Визначальним фактором у функціонуванні РІС є її географічна прив’язка, яка, попри поширення глобальних мереж, зберігає свою актуальність як ключова характеристика для оцінки інноваційної ефективності та розроби відповідних стратегій.

Локалізація є головним орієнтиром для оцінки інноваційної ефективності та впровадження інноваційних стратегій. Це особливо актуально для менших країн, де регіонам необхідно ідентифікувати та розвивати унікальні ніші, щоб отримати конкурентну перевагу на міжнародній арені. Цей процес відомий як «розумна» (smart) або «інтелектуальна» спеціалізація. Інтелектуальний регіон — це не просто територія з високим рівнем технологій, а відкрита соціальна система, яка активно інтегрована у різноманітні мережі знань, навичок, ресурсів та інших взаємозв’язків. Така відкритість є критично важливою для забезпечення постійного потоку нових ідей та стимулювання інноваційної діяльності.

Аналіз інновацій як таких, та факторів, що на них впливають, є складним завданням. Проте, як зазначав Крістофер Лундвалль, «ситуація значно ускладнюється, коли до аналізу додається регіональний вимір». Це вимагає детального дослідження не тільки загальних індикаторів, але й процесів та діяльності конкретних регіональних суб’єктів. Відтак, вивчення РІС передбачає формування міждисциплінарного підходу, що поєднує елементи економіки, географії, соціології та політології для повного розуміння складної динаміки, що лежить в основі регіональних інновацій.

Запропонована модель Регіональної інноваційної Системи Південного регіонах України зосереджена на функціональній структурі, яка складається з наступних різноманітних, взаємодіючих підсистем, що складаються з різних компонентів. Вони включають (1) підсистему компетенцій (розвитку наукових кадрів та системи їх заохочення (нагородження)); (2) підсистему інновацій в провідних галузях виробництва; (3) підсистему впровадження/капіталізації дослідження, що описується показниками впровадження досліджень та інновацій; (4) підсистему виробництва знань як секторів фундаментальних та прикладних досліджень; (5) підсистему регіональної інноваційно- дослідницької інфраструктури, включаючи мережу знань і бази даних.

Даний підхід використаний нами для моніторингу, оцінки та аналізу стану потенціалу дослідницької та інноваційної діяльності Південного регіону на основі наданих даних науковими установами та ВНЗ. Детально відображений в відповідних розділах збірника «Наука південного регіону України». Надалі накопичена база даних Південного наукового центру НАН України та МОН України дозволить верифікувати різноманітні моделі розвитку Інноваційної Системи для Півдня України.