СЕЛЕКТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТОВАРНИХ РИНКІВ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

В умовах існуючих диспропорцій розвитку національних товарних ринків, зокрема, між виробництвом і споживанням, міжсекторним розподілом доданої вартості, сировинним характером вітчизняного експорту та імпорту переробних товарів тощо, постає необхідність у впровадженні механізмів, заходів та інструментів селективного регулювання (далі – СР) вертикально суміжних товарних ринків, що дозволяють ефективно використовувати ресурсний потенціал національної економіки в умовах нестабільності.

Сьогодні товарна структура експорту України має сировинну спрямованість, у 2021 р. питома вага зернових культур склала 18,1 %, чорних металів – 20,5 %. Водночас у структурі імпорту домінують товари з високою доданою вартістю (частка машин, обладнання й механізмів у 2021 р. досягла 19,5 %, продукції хімічної промисловості – 13,4 %), також значною є частка готових харчових продуктів (4,9 %), для виробництва яких Україна має власний ресурсний потенціал. У системах товарних ринків поглиблюються цінові різниці між експортними та імпортними цінами товарів (наприклад, для групи зернових культур рівень імпортних цін перевищує величину цін експорту в середньому в 7 разів, для хлібопродуктів тривалого зберігання – в 2 рази), відбувається перерозподіл доданої вартості на користь іноземних країн.
Наслідком відсутності збалансованої політики імпортозаміщення є перманентне зростання частки продажу імпортних продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу України, яка є одним із індикаторів національної продовольчої безпеки. Величина даного індикатору за деякими товарними групами перевищує критичний рівень 25 % (оптимальний рівень складає 12 %), передусім, за групами фруктово-ягідних консервів (46,9 %), овочів та фруктів (38,3 %), макаронних виробів (27,1 %), що свідчить про активізацію погроз продовольчій безпеці держави та неефективне використання ресурсного потенціалу національної економіки. В таких умовах актуалізується необхідність зміни управлінських підходів і технологій у напрямі застосування інструментів селективного (точкового) регулювання в системах вертикально суміжних товарних ринків.
В умовах нестабільності традиційні методи та інструменти регулювання економічних систем є неефективними. Непрогнозовані зміни в зовнішньому середовищі спонукають до розробки нових механізмів і заходів СР функціонування і розвитку систем вертикально суміжних товарних ринків на основі адаптивного та маркетингового підходів. Для впровадження державної селективної політики пропонується застосовувати нові управлінські технології, що отримали поширення у розвинених країнах, зокрема, маркетингове державне управління. Державний маркетинг має адаптивний характер, враховує зміни внутрішнього і зовнішнього середовища товарних ринків і пристосовує до них процеси реалізації селективної політики, що має важливе значення в сучасних умовах економічної нестабільності. Впровадження інструментів державного маркетингу дозволяє модернізувати механізми державного селективного впливу на ринкові процеси відтворення та підвищити їх ефективність.
Питанням розвитку товарних ринків присвятили свої роботи багато
іноземних і вітчизняних вчених, зокрема, О. Амоша, О.Афанасьєва, Н. Ансоф, В. Геєць, Р. Гудвин, Дж. Кейнс, М. Кондратьєв, В. Ляшенко, С. Мочерний, Г. Мюрдаль, Ф. Перру, У. Ростоу, В. Сіденко, П. Самуєльсон, Я. Тінберген, А. Чухно, Й. Шумпетер та інші. Проблемам управління та регулювання товарних ринків у системі національної економіки присвятили свої праці О. Величко, Ю. Губені., Ф. Котлер, В. Кучеренко, К. Ланкастер, О. Новосьолов, В. Осипов, Т. Осташко, І. Савенко, П. Саблук, В. Точилін, Е. Чемберлен, М. Чухрай та інші науковці.
У працях перелічених авторів в якості головного об’єкту управління, як правило, виступають окремі сектори (галузі) економіки або одиничні товарні ринки, що не дозволяє всебічно дослідити множину складних економічних відносин і зв’язків між секторами (сировинним, переробним, інфраструктурним, споживчим) і вертикально суміжними ринками системи. Важливою умовою підвищення ступеню стабілізуючого впливу регуляторних заходів держави на ринкові процеси відтворення є розширення об’єкту регулювання із окремих секторів економіки або одиничних товарних ринків до системи вертикально суміжних ринків. Такий підхід є важливим з точки зору розробки та впровадження регуляторних заходів держави, що здійснюють не одиничний, а системний збалансований вплив на розвиток усіх суміжних ринках, забезпечують більш об’єктивний перерозподіл доданої вартості між секторами і суміжними ринками.
Теоретичні основи функціонування суміжних ринків у системі національної економіки знайшли відображення в працях Ю. Боровик, В. Лагутіна, А. Герасименко, Р. Баак, Ю. Камеке, Г. Нормана, Д. Шепінгтона, Г. Брунекріфта, П. Рея, Ж. Тіроля та інших вітчизняних й іноземних учених. Водночас невирішеними залишаються питання визначення меж і структурних елементів вертикально суміжних товарних ринків на теоретичному та прикладному рівнях, а також механізмів і важелів забезпечення збалансованого розвитку всіх складових цієї системи.
Маркетинговий підхід в контексті розвитку теорії та механізмів
державного управління розглянуто в роботах О.Агаркова, М. Белявцева, А. Друговва, М. Окландера, М. Портера, К.Романенко, Є. Ромата, В. Щербаня та ін. вітчизняних й іноземних дослідників. Головна теза, покладена М. Портером в основу концепції державного маркетингу, полягає в тому, що «перспективні конкуренті переваги створюються не ззовні, а на внутрішніх ринках, відповідно, державний маркетинг потрібен, перш за все, усередині країни для досягнення його основної мети – забезпечення конкурентоспроможності країни та окремих галузей її господарства». Така позиція набуває особливої актуальності в сучасних умовах економічної нестабільності, коли виникає необхідність застосування нових адаптивних інструментів державного управління національними товарними ринками.
Державний маркетинг має адаптивний характер, тобто здатність передбачати зміни внутрішнього та зовнішнього середовища ринку й пристосовувати до них процеси реалізації економічної політики. Адаптивні інструменти державного маркетингу успішно застосовуються іноземними державами, зокрема, ЄС, Канадою, Австралією в напрямі селективної підтримки (фінансової, інформаційної, збутової та ін.) вітчизняних експортерів продукції з високою доданою вартістю, що дозволяє їм максимально повно реалізовувати ресурсний потенціал внутрішніх ринків товарів і послуг.
Інтеграція комплексу інструментів державного маркетингу в систему механізмів і заходів селективного регулювання розвитку товарних ринків в Україні потребує їх адаптації у відповідності до особливостей певних ринків та українських реалій. Існуючі наукові розробки стосовно маркетингової складової державного управління, в основному, мають теоретичну спрямованість, визначають сутність маркетингової парадигми державного управління, мету, завдання та інструменти державного маркетингу без конкретизації сфер (ринків) та умов їх застосування. Відповідно, виникає необхідність у прикладних розробках за напрямом державного маркетингу, як складової селективного регулювання розвитку національних товарних ринків.
Актуальність та невирішеність перелічених проблем на теоретичному, методологічному та прикладному рівнях обумовила необхідність проведення нових досліджень у напрямі селективного регулювання систем товарних ринків.
Метою роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад селективного регулювання систем товарних ринків в умовах нестабільності, науково-прикладних основ селективного регулювання взаємовідносин торговельного та суміжних секторів товарних ринків, стратегічних пріоритетів та механізмів СР товарних ринків (на прикладі агропродовольчих) в умовах повоєнного відновлення національної економіки.