28 серпня 2026 року на базі ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України» пройшов круглий стіл: «Штучні рифи як природоорієнтоване рішення для відновлення морських і лиманних екосистем України: наукові, правові та практичні аспекти».
Захід проводився за ініціативи і ГО «ВРУНА» у партнерстві з Південним науковим центром НАН України і МОН України, ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України» та за підтримки міжнародного проєкту SCIENCE AT RISK Emergency Office, який реалізується Academic Network Eastern Europe.
Модераторами: заходу стали: Олег РУБЕЛЬ – завідувач відділу інтеграції науки, освіти та бізнесу Інституту ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України, Голова Чорноморської мережі НУО (Black Sea NGO Network), доктор економічних наук, професор та Олег ДЕРКАЧ – заступник директора-головний природознавець національного природного парку «Куяльницький», експерт з біорізноманіття водних екосистем, заслужений природоохоронець України.
Метою заходу стало обговорення сучасних підходів до планування, наукового обґрунтування, правового забезпечення, моніторингу та оцінки ефективності проєктів зі створення штучних рифів у морських і лиманних екосистемах України, а також напрацювання спільних рекомендацій для реалізації таких природоохоронних ініціатив.
Серед основних спікерів «круглого столу» були представники науки, громадськості, керівництво природоохоронних територій, місцевої та державної влади: Ніна ХУМАРОВА – заступник директора з наукової роботи ДУ «ІРЕЕЕД НАН України», чл.-корр. НАН України, д-р екон. наук, проф., Віктор ДЕМЧЕНКО – заступник директора з наукової роботи Державної установи «Інститут морської біології НАН України», д-р. біол. наук, старший дослідник, Олександр ЛАЙКО – заступник директора з наукової роботи ДУ «ІРЕЕЕД НАН України», д-р екон. наук, проф., Ольга ШЕРШУН – с.н.с. відділу економіко-екологічного розвитку приморських регіонів, PhD (Економіка), Сергій ВИХРИСТ – доцент кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Університету економіки та права, член науково-технічної ради Державного агентства водних ресурсів України, провідний експерт з правових питань підтримки України в апроксимації законодавства ЄС у сфері навколишнього середовища, кандидат юридичних наук, Павло КУТІЩЕВ – завідувач Чорноморського відділу Державної наукової установи «Інститут рибного господарства, екології моря та океанографії», доктор біол. наук, Микола ГРУБИЙ – що представив ГО «Кінбурн», полковник Андрій ВІГОВСЬКИЙ, старший інспектор відділу організації прикордонної служби 26-го прикордонного загону ДПСУ.
В науково-практичній дискусії виступили також: Ірина ГАЙДАШЕНКО – заступник начальника Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області – начальник відділу іхтіології, регулювання рибальства, меліорації та аквакультури, Сергій СТЕПАНЕНКО – головний науковий співробітник ДУ «ІРЕЕЕД НАН України», д-р фіз.-мат. наук, проф., Олена ЯВОРСЬКА – Голова ГО “Вінницька обласна екологічна асоціація “Зелений світ Поділля”, Ігор ГЕРЖИК – начальник науково-дослідного відділу РЛП “Тилігульський”, Владислав БАЛІНСЬКИЙ – молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу національного природного парку “Тузлівські лимани” та інші учасники круглого столу.
За думкою учасників, штучні рифи мають значний потенціал для відновлення біорізноманіття, очищення води, розвитку аквакультури та рекреаційного туризму для морських акваторій та прибережних лиманів, однак їх впровадження стикається з серйозними економічними, інституційними та практичними перешкодами. Наразі в Україні відсутнє чітке законодавче визначення штучних рифів та регуляторна база для їх встановлення. Необхідна координація між науковими установами, державними органами, природоохоронними організаціями та місцевою владою. Кожен проєкт штучного рифу потребує індивідуальної оцінки з урахуванням місцевих умов; не можна механічно переносити досвід інших морських регіонів. Також слід визначати мету створення таких рифів: економічну діяльність, екологічне відновлення морського природного середовища, наукові дослідження на окремих морських полігонах.
Залежно від мети (аквакультура, охорона природи) можуть застосовуватися різні процедури — стратегічна екологічна оцінка (СЕО) або оцінка впливу на довкілля (ОВД). Процедура оренди водних ділянок моря існує, але використовується рідко. Для об’єктів аквакультури з потужністю понад 10 тон на рік ОВД є обов’язковою, для науково-дослідних проєктів малого масштабу — питання вирішується суб’єктом господарювання самостійно. За думкою Серія ВИХРИСТА, існує проблема подвійного регулювання — Водний кодекс і Земельний кодекс регулюють водні об’єкти та їх дно окремо, що створює додаткове навантаження. Так, необхідне вдосконалення законодавства: чітке визначення штучних рифів, розмежування між аквакультурою та природоохоронними заходами, спрощення дозвільних процедур для наукових досліджень.
Будь-яка діяльність у прибережних водах потребує обов’язкового погодження з військовою адміністрацією та відповідними силовими структурами на час дії воєнного стану. Встановлення рифів на територіях природно-заповідного фонду (ПЗФ) потребує обов’язкового погодження з адміністрацією об’єкта, відповідності зонуванню та врахування міжнародних природоохоронних зобов’язань.
Всі учасники погодилися, що в подальшому необхідна координація між усіма зацікавленими сторонами в питаннях створення штучних рифів в Чорноморському регіоні. Запропоновано створити ініціативну групу для підготовки пропозицій до законопроєкту №15040 про аквакультуру. Планується підготовка фінального варіанту резолюції круглого столу з рекомендаціями для Міністерство економіки та довкілля України.
