ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОКІНФОКОМУНІКАЦІЙНОЇ СФЕРИ:ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

Одним зі стратегічних завдань економічної політики України в умовах повоєнного відновлення є модернізація національної економіки, переорієнтація її на інтенсивний шлях розвитку із активним впровадженням нових технологій, продукуванням інновацій. В умовах переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, заснованого на інформації та знаннях, технологічне та організаційне вдосконалення виробництва відбувається через всебічний розвиток усіх сфер соціально-економічної діяльності.

Трансформація моделі національної економіки у напрямі її інноваційного розвитку пов’язана з інформатизацією суспільства та інтелектуалізацією праці на основі технологій і послуг інфокомунікаційної сфери, яка сприяє перетворенню сфери нововведень в основний господарсько-економічний і соціокультурний устрій, оскільки більша частина доданої вартості створюється за рахунок наукової та інноваційної діяльності. Виробництво нововведень в розвинених країнах функціонує як самостійної галузі, ключова роль в цьому процесі належить інфокомунікаційній сфері, від якої залежить успішність реалізації інших видів діяльності. Крім того, від рівня економічного і технологічного розвитку інфокомунікаційної сфери безпосередньо залежить створення повноцінної інноваційної інфраструктури національної економіки.

Перехід національного господарства України на інноваційний вектор розвитку та управління інноваційною діяльністю на рівні держави, регіонів і підприємств стримується не тільки відсутністю інвестиційної підтримки інноваційних процесів та освоєння інноваційних розробок, непослідовністю і неефективністю інноваційної політики держави, а й низьким рівнем інституційного забезпечення інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери для сформованості сприятливого інноваційного середовища. Крім цього, в умовах повоєнного відновлення країни саме інфокомунікаційна сфера зможе забезпечите успішну реалізацію усіх завдань соціально-економічного розвитку.

Таким чином, наявність завдань інноваційного розвитку вітчизняної економіки, формування інформаційного суспільства обумовлює необхідність проведення системного дослідження, узагальнення і критичного переосмислення діючих методів і механізмів стратегічного управління інноваційним розвитком інфокомунікаційної сфери як фактора модернізації інноваційної інфраструктури національної економіки, і підкреслює актуальність наукового дослідження, представленого у монографії.

Дослідженню проблем інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери присвячено праці Б. Атростіка, П.П. Воробієнка, Б. Гейтса, К. Ерроу, О.А. Князєвої, В.В. Коваля, І.А. Кораблінової, І.В. Литовченка, Л.М. Мартинова, М.І. Мельник, Т.Є. Тиханової, Т.В. Уманець, Н.Л. Шлафман та ін. Проблеми активізації та ефективності інноваційної діяльності знаходять своє відображення в наукових працях зарубіжних і вітчизняних вчених, таких як: О.I. Амоша, Б.В. Буркинський, Г.С. Гамідов, В.М. Гранатуров, Т.В. Гринько, О.М. Гуцалюк, А.I. Землянкiна, Ю.В. Каракайя, С.І. Князєв, В.Г. Колосова, Є.В. Лазарєва, О.І. Лайко, В.Г. Мазніченко, Г.В. Моісеєва, Н.О. Османова, В.П. Семиноженко, Н.І. Хумарова, Л.І. Федулова, Т.М. Шотік та ін.

Інноваційний процес розглядається ними як складний механізм, у зв’язку з чим виникають різні підходи щодо категоріального апарату, формування ефективного організаційно-економічного механізму, який забезпечує темпи розвитку інноваційної діяльності на новому етапі трансформаційних перетворень з акцентом на інтелектуалізацію та інформатизацію суспільства. Високо оцінюючи науковий теоретичний та практичний внесок вказаних учених, зазначимо, що у більшості праць з цієї теми відсутня єдність поглядів дослідників щодо теоретичних і методичних питань розвитку інноваційної інфраструктури національної економіки, визначення статусу інфокомунікаційної сфери в системі складових цієї інфраструктури та стратегічних орієнтирів розвитку підприємств інфокомунікаційної сфери. Саме недостатня вивченість і наукова складність цих питань, методів й механізмів їх вирішення визначили актуальність обраної теми монографії.

Структура монографії поєднує проблематику теоретичних і прикладних аспектів забезпечення інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери національної економіки, що є основою для формування в країні економіки нового типу відтворення, а саме інноваційної, матеріальною платформою становлення якої виступає ефективна розгалужена інноваційна інфраструктура.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку інноваційної інфраструктури у системному взаємозв’язку із інфокомунікаційною сферою» проведено теоретичний аналіз підходів до визначення сутнісної характеристики інноваційної інфраструктури як підсистеми національної інноваційної системи, узагальнено теоретичні засади формування інноваційного середовища розвитку національної економіки та досліджено сучасні особливості формування інноваційної інфраструктури національної економіки.

У другому розділі «Сучасний стан і проблеми інфокомунікаційної сфери та її складових» розроблено методичні засади інституціонального забезпечення інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери, що полягає в обґрунтуванні напрямів державного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки та її інфраструктури. На підставі дослідження правових, організаційних, інноваційних і економічних умов регуляторної діяльності сукупності державних і недержавних інституцій визначено засади інституціонального і нормативно-правового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності інфокомунікаційної сфери як базису формування інноваційної інфраструктури національної економіки.

У третьому розділі «Методичні основи забезпечення інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери» проведено кореляційно-регресійний аналіз інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери та визначено стратегічні етапи управління її інноваційним розвитком. Розроблено інструментарій кількісного та якісного визначення рівня інноваційного розвитку, який дає змогу виявити, проаналізувати й оцінити повною мірою організаційний, інноваційний, економічний, соціальний, споживчий, цифровий та макроекономічний аспекти з метою визначення подальших стратегічних напрямів розвитку інфокомунікаційної сфери.

Автор висловлює щиру подяку академіку НАН України, доктору економічних наук, професору Буркинському Б.В. за творчу підтримку та надання можливості опублікування цієї наукової праці.

Щира вдячність за конструктивну критику та професійні зауваження, що сприяли покращенню змісту монографії – доктору економічних наук, професору Хумаровій Н.І.

За цінні зауваження і рекомендації при підготовці цього дослідження автор висловлює подяку рецензенту монографії – доктору економічних наук, професору Князєвій О.А.

Окрема подяка за сприяння у науковому дослідженні та творчу підтримку – доктору економічних наук, професору Ковалю В.В.

Також, щира вдячність усім колегам з кафедри економічної теорії Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова, і, окремо, доктору економічних наук, професору Тихановій Т.Є. – за інтелектуальне сприяння та творчу підтримку; службі ученого секретаря Державної установи «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України» – за технічну підтримку при написанні данного наукового дослідження.

Монографія може бути корисною для науковців, спеціалістів сфери інформаційно-комунікаційних технологій, управлінських інституцій, а також – для викладачів, аспірантів та студентів закладів вищої освіти, наукові та фахові інтереси яких торкаються інноваційного розвитку.