ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В РОЗВИТКУ КУРОРТНОЇ ЕКОНОМІКИ / Ніна Хумарова, Катерина Костецька; НАН України, ДУ «Ін-т ринку та екон.-екол. дослідж. НАН України». – Одеса : ДУ «ІРЕЕД НАНУ», 2023. – 231 с.
ISBN 978-617-14-0129-7
DOI: https://doi.org/10.31520/978-617-14-0129-7
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ: НІНА ХУМАРОВА, КАТЕРИНА КОСТЕЦЬКА.
Монографія присвячена науковому обґрунтуванню теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо розвитку інклюзивного природокористування в курортній економіці. Розроблено методологічні засади управління рекреаційно-лікувальними активами на принципах інклюзивності. Визначено індексний підхід до ідентифікації можливостей розвитку курортної економіки та її інституційне забезпечення. Наведено перспективи використання природних лікувальних активів у розвитку курортного бізнесу.
Монографія адресована широкому колу фахівців в галузі економіки, соціального розвитку, менеджменту, екології, природоохоронної діяльності, моделювання, управління. Монографія може бути корисною професорсько-викладацькому складу, студентам економіко-екологічних, менеджерських та соціальних спеціальностей, аспірантам і здобувачам.
Рецензенти:
Черчик Л. М., доктор економічних наук, професор.
Шлафман Н. Л., доктор економічних наук, старший науковий співробітник.
Затверджено до друку Вченою Радою ДУ «Інститут ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України»
(протокол № 19 від «17» листопада 2023 р.)
ЗМІСТ
| Скорочення та умовні познаки | 4 |
| Вступ | 5 |
| 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНКЛЮЗИВНОСТІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ | 7 |
| 1.1 Наукові аспекти управління та привласнення рекреаційно-лікувальних ресурсів | 7 |
| 1.2 Міжнародні підходи до визначення інклюзивного зростання | 24 |
| 1.3 Соціо-економіко-екологічне зростання та інклюзивне природокористування | 38 |
| 2. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ інклюзивного природокористування | 43 |
| 2.1 Стан економіко-екологічного та соціального розвитку України як підстава інклюзивного природокористування | 43 |
| 2.2 Методичні засади оцінювання інклюзивного зростання в природокористуванні | 51 |
| 2.3 Інституційний базис розвитку курортології в інклюзивному природокористуванні | 61 |
| 2.4. Інклюзивність та соціальні аспекти санаторно-курортного забезпечення | 86 |
| 3 Практика використання рекреаційно-Лікувальних природних активів | 116 |
| 3.1 Використання природно-ресурсних активів Куяльницького лиману | 116 |
| 3.2 Сезонність як шлях підвищення конкурентоспроможності курортного регіону | 124 |
| 3.3 Перспективні напрями використання природних лікувальних активів в курортній економіці | 143 |
| Висновки | 155 |
| Список Використаних джерел | 158 |
| Додатки | 179 |
ВСТУП
Поняття інклюзивного зростання посідає сьогодні головну позицію у багатьох площинах всесвітнього розвитку. Насамперед інклюзивне зростання розглядають в контексті сталого розвитку та інклюзивності соціально-економічного добробуту, що забезпечує прогрес суспільству в цілому. Це означає, що вигоди від збільшення процвітання та продуктивності розподіляються між людьми більш рівномірно і призводять до збільшення добробуту людства (ОЕСР). Експерти Світового банку МВФ визначають інклюзивну економіку, як стійкий перехід до економічного зростання, основною метою якого є скорочення бідності і нерівності.
Дослідження доводять, що інклюзивне природокористування це можливість доступу кожного члена суспільства до отримання естетичних, економічних, емоційних благ від природних ресурсів з формуванням нових вимог до нормативно-законодавчої бази на засадах доступності та відповідальності за стан довкілля та раціональне використання природних ресурсів задля досягнення нової якості життя. Дотримуючись цього, основним напрямом інклюзивного природокористування є компроміс між інструментами впливу на соціум та економіку; фіскальною політикою та технологічними інноваціями. Зазначені принципи в повній мірі стосуються розвитку та використання природних ресурсів на курортних територіях та залучення їх до господарської діяльності.
В останній доповіді «Inclusive Growth» ОЕСР (2021) запропоновано шляхи до інклюзивного природокористування через фіскальну систему регулювання, а саме низку принципів податкової політики для кращого узгодження цілей ефективності та справедливості та, у підсумку, підтримки інклюзивного зростання.
В роботі запропоновано наступні пріоритети інклюзивного природокористування:
- якість води, як основа здоров’я соціуму та природний ресурс досягнення економічного добробуту країни;
- розширення інфраструктури з відновлюваних джерел енергії, як екологоорієнтована стратегія зменшення навантаження на природний потенціал країни та фінансова складова збереження бюджетних коштів;
- створення екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних лікувальних активів через розробку адаптованих до міжнародних стандартів фіскальних важелів регулювання курортної економіки.
Покращення життя та добробуту суспільства за об’єктивною оцінкою можливо через зростання соціально-економічних показників, тоді як за суб’єктивною оцінкою – за допомогою вимірювання рівня особистого комфорту, а саме показників фізичного здоров’я, культурного дозвілля, вражень. Досягнення сталих об’єктивних та суб’єктивних показників розвитку можливо при чіткому плануванні управлінських державних рішень із децентралізацією повноважень до місцевих інституцій. Особливо цікавим таке зростання відображатиметься в курортній економіці, як такої, що забезпечує: оздоровлення, враження, добробут, використання природних лікувальних ресурсів, інфраструктуру, розвиток бізнесу шляхом генерації спільного інституційного забезпечення.
Потреба розвитку курортної економіки в повоєнний час вкрай актуальна як для соціально-орієнтованих зрушень, так й для поповнення бюджетної казни. Вважаємо за потрібне визначити курортну економіку, як окремий вид економічної діяльності, що охоплює не лише курортологічну сферу (використання природно-лікувальних активів в санаторно-курортному лікуванні та реабілітації), а й велнес-оздоровлення, велнес-послуги, санаторно-курортне забезпечення, види господарської діяльності на курортній території з врахуванням інтересів держави, як розпорядника загальнонародної власності на природні лікувальні активи.