ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОТЕХНОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ : Котлубай О.М. / – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. – 200 с.
ISВN 978-966-02-6317-8
Розглядаються теоретичні та методологічні проблеми розвитку транспортно-технологічних систем перевезення вантажів в Україні. Висвітлені теоретичні та методологічні основи конкурентоспроможного ціноутворення у портовій діяльності України, обґрунтовано концептуальні засади, методологічні підходи формування в Україні транспортно-технологічних систем світового рівня.
Монографія підводить підсумок робіт відділу ринку транспортних послуг ІПРЕЕД НАН України з розробки теоретичних основ подальшої трансформації транспортної галузі і призначена для наукових працівників та фахівців в області економіки і організації роботи транспорту.
Рецензенти:
Загорулько В.М., д.е.н. проф.;
Бутенко А.І., д.е.н. проф.
Друкується за рішенням Вченої Ради Інституту проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України
ЗМІСТ
ВСТУП. | 10 | |
1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ, УМОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТТС ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ | 12 | |
1.1 | Науковий інструментарій, методологічні і методичні положення з функціонування та розвитку ТТС | 12 |
1.2 | Теоретичне підґрунтя розвитку в Україні прогресивних ТТС | 22 |
1.3 | Концептуальні засади розвитку ТТС України | 32 |
2. СУЧАСНА ТЕОРІЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ У ПОРТОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ | 50 | |
2.1 | Теоретичні основи формування тарифів у портовій діяльності | 50 |
2.2 | Теоретичні основи формування портових зборів | 67 |
2.3 | Теоретичні основи лібералізації ціноутворення на послуги портової діяльності в Україні | 82 |
2.4 | Методологічні основи організації ціноутворення у портовій діяльності України | 92 |
3. МЕТОДОЛОГІЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ В ПОРТОВІЙ СФЕРІ | 108 | |
3.1 | Методологічні основи встановлення конкурентоспроможної ціни на послуги портової діяльності | 108 |
3.2 | Методологічні основи формування ставок портових зборів | 127 |
3.3 | Методологічні підходи до організації перехідних форм регулюнання тарифної політики | 136 |
4. | МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗМІНИ ФОРМ ВЛАСНОСТІ У ПОРТОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ | 144 |
4.1 | Інституційні основи зміни форм власності | 144 |
4.2 | Методологічні засади роздержавлення морських портів України | 155 |
4.3 | Пріоритетні заходи з забезпеченню виходу України на світовий ринок транспортних послуг | 170 |
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ | 183 | |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ | 192 | |
ВСТУП
Історична інтернаціоналізація судноплавства та сучасні прагнення економічно розвинених країн забезпечити ефективне, екологічно безпечне пересування вантажів призвели до організації на базі існувавших транспортних галузей окремих транспортно-технологічних систем (ТТС) доставки, які формуються вже не за галузевими (окремі види транспорту), а за товарними та територіальними ознаками. Так можна виділити нафтоналивну, газову, контейнерну, хлібно-зернову, вугільну, рудну, металовиробну, деревинну, добриво-хімічну, паромно-ролкерну ТТС, які мають ярко виражену територіальну організацію. Основою кожної ТТС є спеціалізований транспорт з наземними терміналами, визначені комерційно-правові умови та схеми (маршрути) доставки, які становлять найменші перешкоди на шляху вільного просування товарів.
Україна, яка не володіє флотом достатнім для участі у світових ТТС на якомусь значущому рівні, в силу своїх природних конкурентних переваг, пов’язаних з вигідним геополітичним розташуванням морських портів на узбережжі Чорного та Азовського морів, повинна розвивати саме цю складову перевезень вантажів у міжнародній морській торгівлі.
Роль цих переваг намагаються зменшити наші найближчі сусіди як з заходу, так і зі сходу. Вже давно російські фахівці посилено пропагують створення ТТС на напрямку схід-захід і навпаки з використанням власної Транссибірської магістралі, але її пропускна спроможність не може задовольнити зростаючих потреб на цьому напрямку. Перспективи навіть подвоєння цієї величини у найближчі 3-5 років малоймовірні, тому конкуренції постійно зростаючому морському сполученню цей маршрут не складатиме. Існуючі спроби відродити так званий «Великий шовковий шлях» також не мають серйозних перспектив, принаймні на доступний для огляду період часу, оскільки вартість перевезення двадцяти футового контейнеру на Європу за цим шляхом зараз складає приблизно 8 тис. доларів США і хоча у перспективі її збираються понизити до 4-5 тис. доларів, це все одно становить значно більше за аналогічне морське перевезення.
Відносно ТТС за коридорами меридіонального напрямку, маючи на увазі їх продовження до країн Північпої Європи, слід також зазначити відсутність твердих перспектив використання незважаючи навіть на організацію прямих поїздів та аналогічного сервісу наземних видів транспорту. На такій відстані ставки морського перевезення на порти Північного та Чорного морів приблизно однакові, але з Чорного моря є ще значний ціновий доважіль у вигляді наземного перевезення приблизно на 2 тис. кілометрів. З цього ж приводу слід зазначити, що з вводом у дію контейнерного терміналу у російському порту Усть-Луга (у додаток до терміналу у Санкт-Петербурзі), зона тяжіння територій між Балтійським та Чорним морями пролягає як раз по кордону України з Білорусією та Росією (навіть більше на південь по території України, але саме невизначеність російсько-українських стосунків сприяє її проходженню саме по кордону між державами) і далі на схід приблизно за широтою Ростова до Уральських гір, за якими починається зона тяжіння далекосхідних портів Росії.
З цього приводу формування теорії та методології розвитку прогресивних ТТС світового рівня набуває значення найважливішої наукової проблеми, від вирішення якої залежать перспективи розвитку економіки нашої держави, її економічний, політичний та суспільний імідж як в Європі так і у всьому світі.
Саме цьому і присвячена ця монографія.