ПРИРОДНІ АКТИВИ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ

Станом на сьогоднішній день природна складова національного багатства України має неналежний стан, втрачається значна частина ресурсів та погіршується їх якість. Основна причина криється в недосконалій природно-ресурсній політиці, що в ситуації економічної нестабільності, постійної геополітичної загрози та пандемії коронавірусу не тільки не покращується, а відходить на другий план. Із огляду на це стан природних рекреаційних ресурсів країни, що як правило не відповідає міжнародним і національним екологічним стандартам, потребує проведення передусім детального економічного аналізу, а саме в аспектах оптимізації обсягів формування та використання природних активів: максимізації активної частини рекреаційно-природного капіталу та широкого трансформування його пасивної частини в природно-ресурсні активи Таким чином, актуальність теми дослідження полягає в об’єктивній необхідності наукового обґрунтування та в подальшому — вдосконалення на його основі інституційного забезпечення процесів формування та використання природних активів рекреаційно-туристичної сфери на рівні національної економіки.
Методологічні основи дослідження розвитку рекреаційної економіки розглянули в своїх роботах такі вчені як Б. В. Буркинський, М. І. Долішній, О. В. Живицький, В. М. Кислий, В. С. Кравців, М. П. Мальська, Р. В. Рассел, С. С. Ріддік, Р. Дж. Рідер, Л. Робертс, Д. Дж. Стайнз, Н. І. Хумарова, Л. М. Черчик та інші. При цьому рекреаційні концепції висвітлюються із соціально-економічного, природно-ресурсного, регіонально-політичного, територіально-системного, рекреаційно-туристичного та інших поглядів Незважаючи на значущість і цінність проведених вітчизняних досліджень у сфері економіки рекреаційного природокористування, все ще не вирішеними є питання комплексного підходу до врахування взаємопов’язаних різнорідних чинників формування природно-ресурсного потенціалу. Необхідне подальше осмислення економічної сутності природного капіталу, передусім його активної частини; одним із нагальних і недостатньо досліджених є питання формування та використання природних активів рекреаційно-туристичної сфери І якщо західні вчені, що представляють флагманські міжнародні наукові кола, зокрема М. Дж. Мартінес-Хармс, С. Гелсич, Р. М. Круг та інші, висувають культурологічну концепцію природних активів, а С. Діаз, У. Паскуаль, М. Стенсеке та інші говорять про узагальнюючу роль природних активів і пропагують знаннєву концепцію їх розвитку, — в Україні необхідна «максималістська» вартісна концепція природних активів. Саме такий підхід дозволить зацікавити вітчизняних та іноземних інвесторів, а також проводити реальну політику на рівні муніципалітетів та в регіонах щодо раціонального, ефективного та водночас екологічно дружнього та соціально відповідального використання природних ресурсів.
Відповідно мета дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних підходів до формування та використання природних активів рекреаційно-туристичної сфери національної економіки. Методологію дослідження складають: комплексний і системний підходи, аспекти економіко-математичного моделювання, методи економіко-статистичного аналізу, структурного аналізу та синтезу.
Монографію виконано в межах наукової теми Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України «Формування та використання природно-ресурсних активів рекреаційно-туристичної сфери» (№ державної реєстрації 0120U100159), а також наукової роботи «Організаційно-економічний механізм управління змінами в сфері оздоровчої рекреації в умовах пандемії COVID-19» у межах іменної стипендії Верховної Ради України за 2021 р.