ВИЖИВАННЯ ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК В УМОВАХ ВИСНАЖЛИВИХ КОНФЛІКТІВ ТА КРИЗ

Пропонована до уваги широкого кола фахівців монографія є спробою розглянути деякі актуальні проблеми виживання та сталого розвитку соціально-економічної системи (держава, регіон та ін.) в умовах виснажливих конфліктів та криз, у тому числі пов’язаних з військовими діями. У цій роботі відображається одна з провідних точок зору, якої дотримуються автори і яка полягає у наступному:

Слід визнати одну з принципово важливих реальностей, пов’язану з тим, що нормою життя сучасного суспільства (у широкому цивілізаційному розумінні) є не мир, згода, спокій, порядок, а значно більшою мірою – ненависть, насильство, війни. Як заявляв свого часу (2010 р.) відомий індійський політик Раджмоган Ґанді: «У світі три великі проблеми: ненависть, страх і жадібність. Ці явища і є найбільшими ворогами людства» .

Після краху біполярного устрою світ вступив у епоху цивілізаційних війн. Як стверджував відомий американський політолог С. Хантінгтон у своїй монографії «Зіткнення цивілізацій та перебудова світового порядку» , XXI ст. стане (і фактично вже стало) століттям зіткнення цивілізацій та релігій (націй).

За прогнозом С. Хантінгтона, наступна світова війна, якщо така станеться, буде війною між цивілізаціями. Деякі історики та політики війну в Україні розглядають як війну російської та західної цивілізацій . Відомий американський фінансист Д. Сорос вважає, що війна в Україні може стати початком Третьої світової війни, яку не переживе сучасна цивілізація .

Будь-яка велика війна веде до виснаження воюючих країн, насамперед тих країн, які мають менші ресурси і резерви, але головне – велика війна веде до масової загибелі і страждань людей, незмірних розмірів знищення матеріальних та інших цінностей. При цьому слід враховувати, що війна, що розв’язана росією, наклалася на майже 30-річне занурення України в соціально-економічну кризу . Нині воююча Україна перебуває у стані хоч і не критичного, але неймовірно сильного виснаження, яке підлягає перманентному контролю та ефективному реагуванню.

На жаль, в Україні вкрай недостатньо досліджуються проблеми виживання в умовах міждержавних конфліктів, війн і глобальних криз. Зокрема є розробки, пов’язані з оцінкою викликів та можливостей реагування на них, до яких включаються такі виклики : складний опалювальний сезон, навал хвилі біженців, новий виток підвищення цін, складна мікрофінансова ситуація, хвиля коронавірусу, бюджетні баталії, недостатньо ефективні політичні рішення, зменшення дотацій.

Відома робота, в якій пропонуються рецепти виживання, до яких автор відносить : збереження, виживання, мобілізація, переозброєння, постачання та логістика, гроші.

Не заперечуючи зазначених проблем та шляхів їх вирішення, вважаємо, що це певною мірою утилітарний підхід, який не враховує складності та невизначеності всієї сукупності суб’єктно-об’єктних відносин та нелінійності причинно-наслідкових зв’язків.

Вважаємо за необхідне особливо підкреслити, що найбільше сприяють вирішенню проблем виживання та сталого розвитку України на сучасному надскладному етапі, фундаментальні роботи таких авторів, як: О.Г. Білорус, Ю.М. Мацейко, І.І. Вітер «Глобальна стратегія ЄС» , Б.В. Буркинський, Л.Г. Руденко, О.Г. Шапар та ін. «Наукові основи розробки стратегії сталого розвитку» , Б.В. Буркинський, В.М. Степанов «Методологічні і прикладні основи дослідження національних і регіональних інтересів» . Однак ці та інші роботи, які були виконані ще у «довоєнний» час, звісно, не можуть враховувати фактори нових трансформацій.

Є й інші публікації з цієї проблеми, які нами використовувалися в поданих нижче дослідженнях.

Зважаючи на зростаючу актуальність аналізованої проблематики виживання та стійкості розвитку, яку ми представляємо в роботі, поставлено за мету – сформулювати деякі базисні теоретико-методологічні підходи до формування політики виживання та сталого розвитку в умовах жорстких конфліктів та криз, особливо що стосується України.

Виходячи зі сформульованої мети, у роботі поставлені такі завдання:

1) розглянути проблему виснаження соціально-економічних систем (регіон, держава, суспільство, країна) в умовах тривалих конфліктів, криз, яка знаходиться в даний час поза межами уваги вчених і фахівців;

2) обговорити проблему виживання соціально-економічної системи (регіону, держави, співтовариства країн) в умовах прояву жорстких криз, військових дій у контексті понятійно-категоріальних уявлень теорії розвитку складних систем, а також позитивно орієнтованих парадигм (екологічна парадигма, національна ідея та ін.);

3) визначити деякі базові проблеми забезпечення сталого розвитку фундаментальної основи виживання соціально-економічної системи в умовах виснажливих криз, а також сформулювати у досліджуваному контексті системи імперативів як визначальних параметрів порядку виживання;

4) акцентувати увагу на розробці теоретико-методологічних та прикладних проблем використання компромісів як фундаментального та універсального інструментарію вирішення внутрішньодержавних, міжнародних та інших конфліктних та кризових проблем (при цьому автори вважають вкрай необхідним приділити особливу увагу питанню ведення переговорів як одному з найефективніших інструментів пошуку компромісів);

5) сформулювати деякі базисні положення аксіологічного (ціннісного) підходу до аналізу проблем виживання та сталого розвитку в контексті формування смислів людиноорієнтованих імперативних цінностей – національних цінностей в умовах виживання та сталого розвитку.