Перспективи екологоорієнтованого розвитку ринку аквакультури в Україні: організаційно-економічний аспект : монографія / [О.А. Єрмакова та ін.] ; за наук. ред. Єрмакової О.А. ; НАН України, ДУ «Ін-т ринку і екон.-екол. дослідж. НАН України» – Одеса : ДУ «ІРЕЕД НАНУ», 2024. – 345 с.
ISBN 978-617-14-0354-3
DOI: https://doi.org/10.31520/978-617-14-0354-3
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ: Єрмакова О.А., д.е.н., професор (вступ, §1.2, §1.3, §2.3, розділ 3, §4.2, §4.3, §4.4, висновки, загальна редакція), Бушуєв С.Г., к.б.н. (§4.2, §4.5), Купінець Л.Є., д.е.н., професор (§2.1, §2.2, §5.1, §5.3), Мушка Д.С. (§3.2), Рубель О.Є., д.е.н., професор (§4.5), Степанов В.М., д.е.н., професор (§1.1, §4.1), Тютюнник Г.О., к.е.н. (§5.2), Шершун О.М., д.філос.(економіка) (§2.1, §2.2, §5.3).
В монографії запропоновано кумулятивну модель розвитку ринкового потенціалу аквакультури, логіка якої є такою: розвиток вітчизняного виробництва аквакультури – задоволення внутрішнього попиту на рибу та рибну продукцію, збільшення експорту – отримання ресурсів для розширеного відтворення в секторі, залучення іноземних інвестицій – підвищення продуктивності, рентабельності, конкурентоспроможності виробників аквакультури – подальший розвиток вітчизняного виробництва аквакультури. Впровадження даної моделі сприятиме насиченню внутрішнього ринку вітчизняною продукцією аквакультури, зростанню її експорту, імпортозаміщенню. Науково обґрунтовано шляхи та напрямки повоєнного відновлення та прискореного розвитку вітчизняного сектору аквакультури як нової системи інноваційної перебудови рибогосподарського комплексу країни, а також невідкладна необхідність запровадження програмно-цільового підходу до розвитку аквакультури на державному рівні, орієнтованого на комплексне використання багатогоресурсного потенціалу Українського Причорномор’я, який розглядається як стратегічний ресурс розвитку економіки та забезпечення національної продовольчої безпеки України на етапі виживання.
Результати запропонованого дослідження представляють собою науково-аналітичне підґрунтя розробки стратегій та програм розвитку рибного господарства та аквакультури як на регіональному рівні, так і на національному.
Для фахівців у сфері економіки рибного господарства, розвиток продуктивних сил, економіки природокористування, представників центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, бізнесу, студентів, аспірантів і викладачів економічних вузів.
Рецензенти:
Н.І. Хумарова – член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут ринку і економіко- екологічних досліджень НАН України»
Е.М. Забарна – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри інтегрованих технологій управління Національного університету «Одеська політехніка»
Н.Й. Басюркіна – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри торговельного підприємництва, товарознавства та управління бізнесом Одеського національного технологічного університету
Друкується за рішенням Вченої ради ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України»
(протокол № 25 від 17 грудня 2024 р.)
ЗМІСТ
Вступ | 5 |
1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГООРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ РИНКУ АКВАКУЛЬТУРИ | 7 |
1.1 Науково-прикладні засади розвитку рибного господарства і сектора аквакультури України у нових соціально-економічних та політичних умовах | 7 |
1.2 Особливості розвитку ринку аквакультури в розрізі сучасних екологоорієнтованих концепцій | 18 |
1.3 Чинники екологобезпечного розвитку ринку аквакультури та напрямки мінімізації їх негативного впливу | 34 |
Список використаних джерел до розділу 1 | 42 |
2. АНАЛІЗ РИНКУ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ В УКРАЇНІ | 45 |
2.1 Товарна структура та динаміка ринку водних біоресурсів в Україні та Українському Причорномор’ї | 45 |
2.2 Експортно-імпортні тенденції та імпортозалежність ринку водних біоресурсів | 68 |
2.3 Потенціал та ємність ринку водних біоресурсів в Україні та її регіонах | 86 |
Список використаних джерел до розділу 2 | 107 |
3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РИНКУ АКВАКУЛЬТУРИ | 111 |
3.1 Ресурсно-процесний підхід до розвитку ринку аквакультури | 111 |
3.2 Механізми інвестиційного забезпечення ринку аквакультури | 141 |
3.3 Кумулятивна модель і сценарії розвитку ринкового потенціалу аквакультури України | 162 |
Список використаних джерел до розділу 3 | 171 |
4. ПРОГРАМНІ ЗАХОДИ РОЗВИТКУ РИНКУ АКВАКУЛЬТУРИ: ПРИКЛАД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ | 174 |
4.1 Програмно-орієнтовані параметри та стратегічні імперативи розвитку аквакультури | 174 |
4.2 Виробництво продукції аквакультури в Одеській області | 190 |
4.3 Показники діяльності підприємств аквакультури Одеської області | 204 |
4.4 Напрямки та заходи розвитку ринку аквакультури Одеської області | 211 |
4.5 Управління біоресурсним потенціалом водойм Одеської області для аквакультури | 218 |
Список використаних джерел до розділу 4 | 233 |
5. ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ У СЕКТОРІ АКВАКУЛЬТУРИ | 237 |
5.1 Стан та перспективи розвитку органічного сектору ринку аквакультури в Україні | 237 |
5.2 Використання рециркулярних аквакультурних систем як інноваційного напрямку | 267 |
5.3 Інформаційно-моніторингове забезпечення ринку аквакультури на засадах екологічної орієнтованості | 280 |
Список використаних джерел до розділу 5 | 316 |
ВИСНОВКИ | 324 |
Додаток А Основні зони, відкриті для морського та прісноводного рибальства України | 332 |
Додаток Б Ресурсно-процесна матриця для сектору аквакультури | 335 |
Додаток В Прямі іноземні інвестиції та відповідні інвестиційні операції в секторі аквакультури України у 2018-2021 рр. | 338 |
Додаток Г Аналіз рентабельності інвестованого капіталу в сектори аквакультури України у 2012-2021 рр. | 340 |
Додаток Д Основні показники діяльності суб’єктів господарювання в аквакультурі в Одеській області | 343 |
ВСТУП
В Україні в умовах воєнного стану питання продовольчої безпеки набуває особливої важливості, адже забезпечення населення якісними продуктами харчування стало ключовим фактором соціальної стабільності та економічного відновлення. У цьому контексті розвиток аквакультури виступає не лише засобом вирішення продовольчої проблеми, а й інструментом створення нових робочих місць, сприяння екологічно чистому виробництву та зміцнення економічної стійкості регіонів.
В умовах воєнного стану Україна стикається з новими викликами у сфері продовольчої безпеки, зумовленими руйнуванням інфраструктури, скороченням промислового вилову, техногенними катастрофами, такими як підрив Каховської ГЕС. Ці події висвітлили критичну необхідність розвитку альтернативних джерел забезпечення рибною продукцією, серед яких аквакультура посідає центральне місце.
На початкових етапах розвитку індустрії аквакультури її головною метою було забезпечення населення продуктами харчування. Сьогодні ж сектор аквакультури стикається з новими викликами, зокрема зі зростанням попиту на рибу та рибну продукцію як на світовому, так і внутрішньому ринках, що посилює тиск на природні екосистеми. Це обумовлює необхідність інтеграції екологічної складової у стратегії розвитку галузі поряд із соціальними та економічними пріоритетами. Такий підхід відповідає сучасним засадам сталого розвитку, які ставлять у центр уваги баланс між задоволенням потреб людства та збереженням природного середовища. Екологоорієнтований розвиток аквакультури в Україні сприятиме вирішенню низки стратегічних завдань, включаючи забезпечення продовольчої безпеки, розвиток національної економіки та збереження екосистем.
Актуальність представленого дослідження підтверджується його відповідністю ключовим напрямам державної політики. Зокрема, в Стратегії розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року акцент зроблено на забезпеченні стабільності ринку рибної продукції, зміцненні взаємозв’язків між попитом і пропозицією, а також на сприянні інноваційному розвитку аквакультури. Крім того, Стратегія продовольчої безпеки України на період до 2030 року передбачає розширення потенціалу рибництва та аквакультури, впровадження нових технологій їх вирощування та залучення інвестицій у галузь.
Монографія побудована на основі сучасних наукових підходів до сталого розвитку аквакультури. У першому розділі досліджено концептуальні засади екологоорієнтованого розвитку ринку аквакультури, розкрито особливості впливу соціально-економічних та політичних умов на галузь. Другий розділ присвячено аналізу стану ринку водних біоресурсів, зокрема його товарної структури, динаміки, експортно-імпортних тенденцій та ємності. Третій розділ зосереджується на організаційно-економічному забезпеченні сталого розвитку ринку аквакультури, пропонуючи механізми залучення інвестицій, ресурсно-процесні підходи та кумулятивну модель розвитку. Четвертий розділ акцентує увагу на прикладних аспектах розвитку аквакультури в Одеській області, демонструючи можливості регіонального підходу до управління ринковим і біоресурсним потенціалом. Завершальний п’ятий розділ аналізує перспективи впровадження екологічних інновацій, включаючи розвиток органічного сектору, рециркуляційні системи та інформаційно-моніторингове забезпечення.
У процесі дослідження було виявлено значний потенціал для розвитку аквакультури як на рівні регіонів Українського Причорномор’я, так і на загальнонаціональному рівні. Водночас визначено низку системних проблем, таких як недостатня координація між учасниками ринку, обмеженість фінансових ресурсів, низький рівень впровадження інноваційних технологій та регуляторні бар’єри, які стримують розвиток галузі. Наукові результати спрямовані на вирішення цих проблем шляхом формування комплексних підходів до управління сектором аквакультури.
Практичне значення отриманих результатів полягає у їхній можливості впровадження центральними та регіональними органами влади, зокрема Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, при розробці стратегічних і програмних документів, задля удосконалення регуляторної політики. Також результати дослідження можуть бути використані суб’єктами підприємництва у галузі аквакультури та науково-дослідними установами для підвищення економічної ефективності діяльності, оптимізації фінансових моделей і розробки стратегій розвитку ринкових позицій.