КАПІТАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

З переходом розвинених країн до етапу постіндустріального суспільства стало зрозуміло, що обмеження поняття капіталу фізичним капіталом не дозволяє відповісти на цілий ряд питань державного управління і соціально-економічного розвитку суспі­льства. В умовах, коли рівень освіти, інновації та інформатизація і гали визначальними факторами соціально-економічного розвитку суспільства, коли провідну роль в економіці стали грати високотехнологічні компанії, у яких фізичний капітал перестав бути визначальним, на передній план висунулися людський капітал і нематеріальні активи, що відкрили шлях до інноваційного розвитку і побудови економіки знань. Все більшого значення набуває соціальний капітал як інструмент консолідації зусиль суспільства і а каталізатор підвищення ефективності використання інших видів капіталу. Ріст світової економіки, обмеженість цілого ряду природних ресурсів (у першу чергу, енергетичних), нераціональне їх використання та ріст забруднення навколишнього середовища поставили в пряму залежність збереження людської цивілізації від раціонального використання природного капіталу. Перехід України до ринкової економіки, зростання складності процесів, що відбуваються в економіці та інших сферах суспільства, обумовлюють необхідність формування концепції широкого розуміння капіталу.

Дослідження процесу капіталізації економіки регіонів актуальне, по-перше, оскільки існує безпосередній зв’язок між капіталізацією та конкурентоспроможністю регіонів та їх економічним зростанням, а по друге, тому що ринкова трансформація в Україні ні своєю суттю це не тільки перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової, але й формування капіталістичної економіки, інакше кажучи, капіталізація економіки. В цьому контексті особливе значення має дослідження трьох взаємопов’язаних завдань: 1) формування та розвиток понятійного апарату дослідження явища капіталізації, розробка його системного уявлення; 2) розвиток методів оцінки рівня капіталізації економіки регіонів; 3) визначення пріоритетів і розробка механізмів розвитку процесів капіталізації та підвищення її рівня.

В літературі існують різні погляди на сутність капіталізації. Це в значній мірі обумовлено тим, що дослідження капіталізації здійснюється в рамках багатьох наукових дисциплін і напрямів, різних сфер та рівнів її здійснення. Використання поняття «капіталізація» для означення різних за своїм змістом процесів пов’язано з тим, що ці процеси можуть бути різноманітними формами її прояву. Тому необхідно знайти таке визначення цього явища, яке забезпечить основу для подальшої його специфікації і конкретизації в залежності від рівня та сфери його прояву.

Аналіз статистичних даних про динаміку обсягів основних засобів та ступень їх зносу свідчать про їх невідповідність реальним економічним процесам. Згідно оцінкам людського капіталу на основі доходного підходу Україна значно поступається розвинутим країнам, в той же час за рівнем освіти знаходиться серед лідерів. Суттєві проблеми існують щодо оцінки соціального та природного капіталу, нематеріальних активів. Усе це обумовлює потребу подальшого розвитку методів оцінки рівня капіталізації економіки України та її регіонів, а також окремих видів капіталу.

На відміну від західних країн, де первинне накопичення капіталу здійснювалося шляхом капіталізації прибутку протягом тривалого часу, в Україні це було здійснено у короткі строки шляхом приватизації державних підприємств, що призвело до цілого ряду негативних наслідків соціального та економічного характеру, у тому числі до негативного ставлення до приватизації великих підприємств з боку основної частини населення. Необхідне подальше дослідження співвідношення капіталізації і соціалізації економіки. Вирішення цієї задачі має велике значення для зниження соціальної напруги в суспільстві та ефективного використання економічного потенціалу регіонів і країни.

Існує гостра проблема неефективного використання капіталу. Особливо це стосується регіонального рівня, оскільки обсяги капіталу та ефективність його використання суттєво відрізняється в регіонах України. Це є як наслідком, так і причиною їх нерівномірного соціально-економічного розвитку. Відповідно виникає завданням зменшення цих диспропорцій, що потребує пошуку нових підходів стосовно підвищення рівня капіталізації економіки регіонів України.

У системі державного регулювання процесом капіталізації постійно відбуваються зміни, пов’язані з переходом до більш досконалих методів і форм регулювання національного господарства Ці зміни мають потребу в додатковому досліджені та осмисленні, бо існуючий рівень теоретичної і практичної розробленості проблеми капіталізації недостатній для формування державної політики в цій області.

Монографія підготовлена за результатами наукових досліджень, проведених згідно плану роботи Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. Вона спрямована на теоретичне осмислення проблем капіталізації економіки регіонів України та вирішення прикладних завдань.

У першому розділі досліджено теоретико-методологічні засади капіталізації економіки. Здійснено історичний аналіз еволюції поняття «капітал» та його семантичний аналіз. Визначено співвідношення понять «багатство» та «капітал». Розглянуті види капіталу та їх класифікації, запропонована концептуальна модель широкого розуміння капіталу держави, розроблено системне уявлення капіталізації.

У другому розділі розглянуто стан основних засобів України та її регіонів, проаналізовані структурні зміни у заощадженні та нагромадженні основного капіталу в українській економіці та її інституційних секторах, здійснено факторній аналіз впливу фондовіддачі на економічне зростання України та її регіонів. Визначені наслідки несприятливого інституційного середовища на відтворення основних засобів, запропоновані механізми прискорення їх нагромадження та оновлення.

У третьому розділі досліджено сутність людського капіталу, його структуру та місце в системі економічних відносин.

Здійснено аналіз методичних підходів до оцінки людського капіталу, зроблена оцінка людського капіталу регіонів України на основі доходних методів, індексу людського розвитку та показ­ників рівня освіти. Розглянуто інвестиції у людський капітал та їх віддача.

У четвертому розділі досліджено соціальний капітал як ката­лізатор економічного розвитку, запропоновано двохаспектне визначення цього поняття, визначені його джерела та структура. Розвинуто методичний підхід до оцінки соціального капіталу на основі показника довіри, розглянути методологічні підходи до оцінки його дефіциту на основі виміру дисфункцій. Здійснена оцінка соціального капіталу України на основі показника довіри. Розглянуто підвищення ефективності державного управління як механізм нагромадження соціального капіталу, запропоновано сценарій модернізації адміністративно-територіального устрою України та проект розподілу повноважень органів публічної влади між базовим та районним рівнями адміністративно-територіального устрою.

У п’ятому розділі на основі аналізу існуючих визначень поняття «природний капітал» запропоновано авторське бачення цього явища, визначена його структура. Здійснено аналіз методичних підходів до оцінки природного капіталу, зроблена оцінка природного капіталу регіонів України на основі рентного підходу, а також порівняльний аналіз оцінок природних ресурсів України.

У шостому розділі розглянуті питання взаємозв’язку капіталізації економіки та її конкурентоспроможності. Побудована сценарна модель оцінки зв’язку капіталізації економіки та конкурентоспроможності регіонів Українського Причорномор’я, визначені домінанти їх економічного зростання.