АКТУАЛІЗАЦІЯ МЕТОДОЛОГІЇ ОБЛІКУ ФАКТОРУ ЧАСУ В КОНТЕКСТІ НЕЛІНІЙНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧГИМИ СИСТЕМАМИ

Поняття «Час» ймовірно одне з найпоширеніших понять в житті і діяльності людини. Протягом будь-якого свого дня, тижня, року людина звіряє своє життя з часом. Все в цьому плані здається просто – плануй, роби, контролюй свої вчинки по годинах і цього буде достатньо. Як образно висловився польський філософ Станіслав Єжи Лец: «Ми розп’яті на циферблаті годинника».

Кожен фахівець характеризує час по-своєму: біолог говорить, що час – це життя, психолог – це свідомість, механік – це рух, астрофізик – це розширення Всесвіту і т.д. У філософії поняття часу зв’язується з буттям.

Багато вчених звертають увагу, з одного боку, на складності розуміння часу, уявлення про який багато в чому визначається тим чи іншим панівним в суспільстві світоглядом і культурою. А з іншого боку, – на те, що проблеми як природознавства, так суспільно-гуманітарних наук, які ускладнюються, зумовлюють необхідність для своїх рішень тих чи інших змін у поданні часу.

Час – один з постульованих феноменів сучасної науки, культури, соціології, економіки та ін. Інтерпретація часу – одна з важливих складових світогляду дослідника, хоча зміст часу виявляється важкодосліджуваним.

Про час говорять як про характеристику виникнення, становлення, течії, творення і руйнування в світі, як специфічної оцінки послідовності явищ, що змінюють один одного, розвитку суспільства, соціальних спільнот, індивідів і популяцій, об’єктів живої і неживої природи.

«Час – гроші» – ймовірно, один з найстаріших меседжів в середовищі економістів. Однак все частіше звучить, що час – не гроші, час дорожче і важливіше грошей. Побутове уявлення про позачасовість світу випливає з сучасної теорії чотиривимірного простору, в якій час виступає в якості однієї з координат, але на побутовому рівні людина сприймає лише тривимірний простір.

У плані атрибутивно-реляційного концепту системи подій час може бути історичним, соціальним, вільним, відносним, лінійним, нелінійним і ін. Слід підкреслити, що в даний час актуалізуються питання розробки проблем управління часом, теорії часу, нелінійних інтерпретацій проблем часу та ін.

Деякі із зазначених проблем часу будуть порушені в даній роботі. Однак у фокусі нашої уваги перебуватимуть питання розробки методології і теоретичних положень беручи до уваги фактор часу в контексті вирішення завдань управління економіко-екологічними системами.

В цьому плані вважаємо за необхідне особливо підкреслити, що методологія пізнання часу і питання теорії часу, орієнтовані на практику управління, розроблені далеко недостатньо, ще тільки формуються.

Це відноситься, перш за все, до розвитку методології обліку фактору часу в економічних та економіко-екологічних дослідженнях в контексті проблеми нелінійної інтерпретації часу та управління складними мінливими системами.

У зазначеному контексті актуалізуються питання вирішення таких завдань:

1) формування системи цілепокладання як первинної фази управління пізнанням і предмета дослідження проблем часу;

2) формулювання вихідних положень розвитку теорії часу, включаючи такі питання, як: визначення напряму комплексних досліджень, уточнення і розширення понятійно-категоріального апарату теорії часу і формулювання лінійних і нелінійних імперативів теорії часу;

3) визначення ключових питань розробки теорії нелінійного управління часом, включаючи питання формування нелінійної парадигми управління, беручи до уваги багатовимірність функцій часу – соціальних, економічних та екологічних (біогенних та абіогенних);

4) проблеми оцінки та формалізації складних нелінійних змін у просторі і часі в контексті завдань управління;

5) сучасні синергетичні парадигми проектування майбутнього як проблеми нелінійного управління часом.

Дана робота присвячена вирішенню зазначених вище проблем, складається з п’яти глав.

У розділі 1 поставлені проблеми, сформульовані умови і передумови формування наукових основ теорії часу як системи наукових знань, що дають цілісне уявлення про закономірності та суттєві характеристики часу. Сформульовано предметна область теорії часу, лінійні і нелінійні концепти, аксіоми та імперативи часу. Особлива увага приділяється категорії темпоральність як проблеми взаємозв’язку моментів часу і тимчасових характеристик суті явищ.

У розділі 2 обговорюються питання формування теоретичних передумов нелінійного управління часом. Звертається увага на економічні, соціальні та екологічні функції часу в контексті нелінійного управління, а також на питання можливостей обліку парадоксів нелінійного часу в управлінні складними системами.

Розділ 3 присвячений деяким прикладним проблемам управління часом в контексті проблем екологізації економічного розвитку, обговорюються питання можливості використання методу S-кривих в задачах аналізу складних процесів і просторово-часової моделі екологізації та соціалізації суспільно-економічного розвитку.

У розділі 4 викладаються проблеми складних нелінійних змін в просторі-часі, які визначаються як «швидкості зміни змін», інтерпретованих у формі похідних в часі і розглядаються в якості прикладу як категорія теорії екологізації економіки.

Для опису складних процесів зміни систем, що розвиваються, наприклад, економіко-екологічного типу пропонується апарат параметричної теорії систем.

У розділі 5 обговорюються питання проектування майбутнього, розглянутого: як проблема оволодіння та управління простором і часом, як ефективна форма інтерпретації всіх видів діяльності, спрямованих на запобігання економічних, техніко-екологічних та інших загроз і небезпечних протиріч як ресурс не тільки майбутнього, але й ресурс для сьогодення.

Висновок містить коротке узагальнення проблем пізнання часу як характеристики буття, господарської та іншої діяльності; особливостей і різноманітності властивостей часу, осягнення часу як об’єкта і суб’єкта. Особлива увага приділяється оцінці тенденцій розвитку науки про час, складнощам і суперечностям інтерпретації часу та ін.

У додатку представлений Тезаурус теорії часу, підготовлений вперше у вітчизняній літературі і який розглядається як: системно узагальнений звід спеціальних термінів, понять, визначень, пов’язаних з часом, систематизований набір даних в області теорії часу, що дозволяє в ній орієнтуватися як запас деяких символів і визначень, є інформаційною базою суб’єкта пізнання та управління.

На закінчення автор висловлює глибоку вдячність рецензентам: доктору економічних наук, професору О.В. Горняк та доктору економічних наук, професору О.І. Лайко, а також експерту центру антикризових досліджень С.Я. Полнарьову, які взяли на себе працю ознайомитися з рукописом даної роботи і висловили корисні рекомендації. Автор також висловлює подяку молодшому науковому співробітнику О.М. Шершун за допомогу у редагуванні та коригуванні тексту монографії.