МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ НА ЗАСАДАХ ПРІОРИТЕТІВ «ЗЕЛЕНОГО ЗРОСТАННЯ» РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ: наук. доповідь / Н.М. Андрєєва, Г.О. Тютюнник; НАН України, Ін-т пробл. ринку та екон.-екол. дослідж. – Одеса : ІПРЕЕД НАНУ, 2019. – 60 с.
ISBN 978-966-02-8938-3
DOI: https://doi.org/10.31520/978-966-02-8938-3
В науковій доповіді обґрунтовано передумови, мотиви та особливості організаційно-економічних механізмів стимулювання та впровадження процесу формування екологічно чистих земель на засадах пріоритетів «зеленого зростання» регіонів України в умовах децентралізації. Визначено тенденції та особливості формування екологічно чистих земель в рамках створення територіальних громад. Надано рекомендації щодо забезпечення реалізації екологізації землекористувань на засадах пріоритетів «зеленого зростання» регіонів України в умовах децентралізації. Досліджено державну підтримки формування територіальних громад і представлено пропозиції щодо розвитку екологічно чистих територій на засадах існуючого нормативно-правового базису.
Надано рекомендації щодо удосконалення положень Земельного Кодексу України, Податкового Кодексу України, Господарського Кодексу України, Методичних рекомендацій «Про нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення» та створення нормативно-правового акту, що буде чітко розкривати процедуру надання правового стану земель та регламентований порядок передачі їх у користування із відповідними обмеженнями, з метою раціонального збереження та використання земельних ресурсів.
Досліджено та рекомендовано внесення змін до інституційного та функціонального забезпечення органів влади з питань формування екологічно чистих земель. Розроблено принципи стимулювання розвитку екологічно чистих територій. Наведено авторське визначення механізму «зеленого інклюзивного розвитку» екологічно чистих територій, визначено мету, завдання на всіх рівнях, необхідні заходи та ефекти від реалізації. Наведено авторське визначення інклюзивного «зеленого» землеробства та визначено інструменти його реалізації.
Розроблено організаційно-економічний механізм взаємодії стейкхолдерів у сфері формування екологічно чистих земель. Запропоновано фінансовий механізм реалізації підтримки впровадження економіко-організаційних механізмів екологізації землекористування в якості екологічних фондів екологізації землекористування.
Рецензенти:
Хумарова Н.І., доктор економічних наук, старший науковий співробітник відділу економічного регулювання
природокористування, вчений секретар Інституту, Інститут проблем ринку та економікоекологічних досліджень НАНУ
Нікішина О.В., доктор економічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу ринкових механізмів і структур,
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАНУ
Губанова О.Р., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки природокористування, Одеський державний екологічний університет
Затверджено до друку Вченою Радою Інституту проблем ринку та економікоекологічних досліджень НАН України (протокол № 8 від 25 червня 2019 року)
ЗМІСТ
ВСТУП | 4 |
РОЗДІЛ 1. Інституціональні аспекти екологізації процесу землекористування в умовах децентралізації | 8 |
РОЗДІЛ 2. Особливості інституціонального формування масивів екологічно чистих земель в рамках створення територіальних громад | 13 |
РОЗДІЛ 3. Систематика механізмів «зеленого інклюзивного розвитку» екологічно чистих територій | 19 |
РОЗДІЛ 4. Інституційне забезпечення удосконалення системи організаційно-економічних механізмів екологізації землекористування в Україні | 23 |
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ | 46 |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ | 48 |
ВСТУП
Актуалізація. Соціо-еколого-економічний розвиток України, зокрема галузь сільського господарства залежать від процесу розбудови земельних відносин, що є одним із вирішальних чинників земельних перетворень і земельного ладу. Земельна реформа пройшла ряд етапів, за період яких було сформовано правові й економічні умови використання й розпорядження земельними ресурсами.
Реформа децентралізації дала поштовх до формування дієздатного та найбільш наближеного до громадянина інституту влади – місцевого самоврядування. Добровільне об’єднання територіальних громад дозволило новоутвореним органам місцевого самоврядування дістати відповідні повноваження та ресурси, що їх раніше мали міста обласного значення. Об’єднані територіальні громади, крім зростання власних фінансових можливостей, у результаті децентралізації мають й інші інструменти забезпечення
економічного розвитку – здійснення зовнішніх запозичень, самостійне обрання установ з обслуговування коштів місцевих бюджетів відносно розвитку та власних надходжень бюджетних установ. Децентралізовано повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства, органам місцевого самоврядування надано право самостійно визначати містобудівну політику.
Після прийняття низки законів щодо децентралізації повноважень і регулювання земельних відносин громади дістануть
право розпоряджатися землями за межами населених пунктів [39].
Земельні відносини в Україні знаходяться на стадії розвитку
екологоорієнтованого спрямування. Значний внесок вкладено у розробку нормативно-правового базису цих відносин, проте багато моментів щодо питань екологізації земельних ресурсів не враховані, що передбачає необхідність подальших наукових досліджень у цій галузі.
Завдання відтворення земель сільськогосподарського призначення, застосування ефективних систем землеробства з огляду на фактичне погіршення. їх стану не втрачає актуальності. Це відповідає основним напрямкам співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища між Україною та ЄС, зокрема запобіганню погіршення стану довкілля, захисту здоров’я людей,
раціональному використанню природних ресурсів, забезпеченню умов якісного управління в сфері навколишнього середовища та започаткуванню їхнього впровадження.
Сучасні агроценози характеризуються негативним балансом гумусу, органічної речовини, важливих елементів живлення, забрудненням важкими металами, активізацією ерозійних процесів [55, с. 298]. Це приводить до деградації ґрунтів та погіршення потенціалу стійкості агроекосистем, падінню біологічних, агрохімічних, агрофізичних показників, що визначають якість
ґрунтів.
Особливо це стосується найбільш цінних і широко поширених
українських чорноземів, які дуже сприйнятливі до техногенного та
антропогенного навантаження [43, с. 141, 44, с. 164]. Наявні негативні тенденції перешкоджають сталому розвитку агросистем, який є однією з ключових ланок екологічної та продовольчої безпеки країни [5, с. 17].
Фундаментальною умовою стійкості сільського господарства є повна відповідність використання земельних ресурсів ландшафтно-зональним особливостям та збереження їх екологічних характеристик. В умовах загострення екологічної та продовольчої проблем, актуальним стає питання реалізації екологізації землекористувань на засадах пріоритетів «зеленого зростання» регіонів України шляхом створення та укрупнення масштабів екологічно чистих земель як складової природно-ресурсного потенціалу країни [12, с. 8].
Головним завданням створення екологічно-чистих земельних масивів – є підвищення суспільної економічної корисності (віддачі) від способу використання земель.
Виходячи з вище викладеного та дивлячись на те, що процеси реформування земельних відносин характеризуються суперечливою тенденцію, їх ефективність повинна підвищуватися шляхом формування та удосконалення економічного механізму реалізації земельної власності.
Зазначимо, що у загальному розуміння термін «Механізм» представляє систему, простір або спосіб, яким визначається порядок будь-якої діяльності, взаємодії певних компонентів та елементів у системі, низка станів та процесів, що є складовими певного явища.
Значний внесок в теорію економічних механізмів зробили Л. Гурвиц [52], Р. Майєрс, Е. Маскін, О.В. Василик, О.А. Грішнова [2], О.М. Паламарчук [17], С.В. Мочерний [14] (Таблиця 1).
У практичному зрізі застосування механізмів дозволяє вирішувати різнопланові завдання. Можливі ситуації, коли різні механізми націлені на вирішення однієї і тієї ж задачі, але різними методами.
Однак, специфіка сфери застосування відомих в науці і практиці механізмів обумовлює необхідність розробки алгоритмів їх використання, які визначаються цілями, завданнями, особливостями того чи іншого сектора економіки.
В основу стимулюючого механізму повинні бути закладені стимул та мотив. Стимул як зовнішній вплив на людину або групу людей, з метою спонукати до якогось результату не може бути єдиним важелем у розвитку будь-якого процесу.
Мотив – психологічний елемент, усвідомлене внутрішнє спонукання людини до здійснення чого-небудь. На погляд Лаврук О.В. і Лаврук В.В. [10, с. 19], мотивація – це цілеспрямована сукупність життєвих сил, що заохочують працівника до активної діяльності, визначають її межі та спрямовують на досягнення визначених цілей підприємства.
Ці два компоненти повинні використовуватися комплексно, забезпечуючи необхідний ступінь впливу на об’єкт екологічного управління. Мета дослідження полягає у розробці організаційно-економічних механізмів стимулювання та впровадження процесу екологізації землекористування на засадах пріоритетів «зеленого зростання» регіонів України в умовах децентралізації.
Пріоритет сучасного етапу реформування земельних відносин полягає у посиленні стимулюючої й регулюючої функції економічного механізму аграрного землекористування, основними складовими якого є рентні відносини, економічна оцінка землі, плата за землю, підвищення його ефективності та перехід на екологоорієнтовану модель використання земельних ресурсів.
Нова модель землекористування потребує урахування інтегрального потенціалу території, збереження, раціонального використання і відтворення всіх ресурсів на відповідній ділянці.
Землекористування необхідно розглядати як екологічну систему, в якій знаходиться земельна ділянка, а саме комплекс факторів навколишнього природного середовища, природних умов виробництва, які визначають ріст і розвиток рослин, умови сільськогосподарського використання земель [42, с. 94].