МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ СТРАТЕГУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ НА ЗАСАДАХ ГЛОКАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ: брошура / [О.А. Єрмакова, О.І. Лайко, О.Л. Гетьман, О.В. Нікішина, І.А. Циналєвська] ; за наук. ред. О.А. Єрмакової ; НАН України, Ін-т пробл. ринку та екон.-екол. дослідж. Одеса : ІПРЕЕД НАНУ, 2019. 55 с.
ISBN 978-966-02-8862-1
DOI: https://doi.org/10.31520/978-966-02-8862-1
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ: О. А. Єрмакова, О. І. Лайко, О. Л. Гетьман, О. В. Нікішина, І. А. Циналєвська
Брошура містить результати досліджень, що присвячені розвитку теоретико-методичних підходів до стратегування інноваційного розвитку регіонів на засадах глокалізації, зокрема досліджено концептуальні засади стратегування інноваційного розвитку регіонів, запропоновано методичний підхід до стратегування інноваційного розвитку регіонів, запропоновано методичний інструментарій діагностичного та проектного етапів стратегування, зокрема методичний підхід до оцінки стану інноваційного розвитку регіону та його інституціонального забезпечення, до визначення смарт-спеціалізації регіону, до екологізації інноваційного розвитку регіонів, визначення сценаріїв та формування набору інструментів інноваційного розвитку регіонів.
Дане дослідження представляє собою методичне підґрунтя розробки стратегій інноваційного розвитку регіонів України із урахуванням принципів сучасного етапу становлення регіональної економіки, зокрема таких як системність, багаторівневість управління (вертикальна координація), міжсекторне співробітництво (горизонтальна координація), діалектика глобального та локального вимірів, результативність, унікальність, ресурсозабезпеченість, сталий розвиток (врахування соціо-еколого-економічних орієнтирів інноваційного розвитку).
Для фахівців у сфері розміщення продуктивних сил та регіональної економіки, представників центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, бізнесу, студентів, аспірантів і викладачів економічних вузів.
Рецензенти:
А.І. Ковальов, доктор економічних наук, професор, проректор з наукової роботи Одеського національного економічного університету МОН України.
Е.М. Забарна, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економічних систем і управління інноваційним розвитком Одеського національного політехнічногоуніверситету МОН України.
Друкується за рішенням Вченої ради Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (протокол №3 від 25.03.2019 р.)
ЗМІСТ
Глосарій |
Вступ |
1. Концептуальні засади стратегування інноваційного розвитку в умовах глокалізації економічних процесів |
2. Методичний підхід до стратегування інноваційного розвитку регіонів на засадах глокалізації |
3. Методичний інструментарій діагностичного етапу стратегування інноваційного розвитку регіонів |
3.1. Методичний підхід до діагностики стану інноваційного розвитку регіонів на засадах глокалізації |
3.2. Методика визначення інноваційної смарт-спеціалізації регіонів |
3.3. Наукові підходи до екологізації інноваційного розвитку регіонів |
4. Методичний інструментарій проектного етапу стратегування інноваційного розвитку регіонів |
4.1. Методичний підхід до визначення сценаріїв інноваційного розвитку регіонів |
4.2. Науковий підхід до формування набору інструментів інноваційного розвитку регіонів |
Висновки |
Список літератури |
ВСТУП
Термін «глокалізація» вперше був використаний у 80-х роках ХХ століття японськими економістами для пояснення японських глобальних маркетингових стратегій, а після популяризований соціологом Роландом Робертсоном в його книзі «Globalization: Social Theory and Global Culture» (1992). Робертсон Р. досліджує феномен глокалізації крізь призму транснаціональної діяльності субнаціональних суб’єктів-регіонів. Він відкидає сутнісні полярності між глобальним та місцевим, наприклад, між економічною глобалізацією та місцевою культурою. Традиційно, місцеві ідентичності були винайдені та виховані головним чином через контакти з іншими, вони були стимульованими та сформованими переважно транслокальною взаємодією [1]. Звідси висновок, що діалектичне поєднання глобального і локального, тобто глокалізація, є передумовою розвитку. Якщо обмежитись лише глобалізацією, то з часом вона призведе світову економіку до деградації через усі притаманні їй вади. Локалізація теж, навіть із притаманними їй прогресивними характерними рисами, такими як локальні відмінності, відродження традицій, не зможе забезпечити з часом розвиток, адже без глобальної взаємодії, без контактів із представниками інших локальностей, вона приречена на відмирання. Тільки гармонійне поєднання цих двох явищ, глобалізації та локалізації, обумовлює розвиток.
Основним принципом глокалізації є пріоритетність національних / локальних інтересів та орієнтація на місцеві ресурси, за умови врахування глобальних тенденцій. Кожна локальність демонструє власні особливості входження в процес глобалізації, серед яких можна виокремити наступні: максимальна відкритість та некритичність, співіснування, адаптація та трансформація, повне заперечення. Поєднання регіоналізації та глобалізації ускладнює функції регіону, зокрема зростає відповідальність місцевої влади, виникає необхідність комплексних стратегій, в основі яких – інновації. У результаті формується розуміння значимості врахування всього спектра ресурсів і зв’язків регіону, його матеріальних і нематеріальних переваг, у тому числі творчого і культурного потенціалу, соціального капіталу. Успіх економічної політики держави залежить від того наскільки вдало вдасться поєднати глобальні світові тенденції та національні / регіональні особливості економічного розвитку.
Впровадження принципів глокалізації до інноваційної політики регіону дозволяє подолати обмеженість локального підходу та негативні прояви глобального, тим самим створюючи унікальний глобально конкурентоспроможний інноваційний продукт. В інноваційній сфері процеси глокалізації проявляються у взаємодоповненні локальних чинників інноваційного розвитку, зокрема унікального інноваційного середовища, людського та соціального капіталів, із глобальними чинниками інноваційного розвитку.