МЕРЕЖЕВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СФЕРІ ІНФОКОМУНІКАЦІЙ УКРАЇНИ

Структурні зміни в економіці України останніх років, які виражаються тенденціях збільшення частки сфери обслуговування (інформаційні послуги телекомунікації, транспорт) в ВВП та переходу від масового виробництва до диференціації продукції, продукують трансформації в організації інноваційної діяльності шляхом кооперації та інтеграції підприємств. В таких умовах ефективність на ринку суб’єктів господарювання в більшій мірі визначатиметься дієвим механізмом взаємодії з іншими учасниками, як в середині їх об’єднання, так за його межами на різних стадіях створення і просування кінцевого продукту.

Активізація пошуку нових форм взаємодій, що відрізняються високою результативністю в умовах видозміни державної політики у сфери господарської діяльності, в сучасній теорії організації обумовлена, насамперед, необхідністю розширення підтримки пріоритетних напрямів економічного розвитку, посилення правового й інституціонального середовища. Сучасна регуляторна політика й державне управління виробляють нові формати й принципи функціонування економічних агентів, що відповідають поточним трансформаціям, які на перетині розвитку теорії й практики формують такі категорії, як мережеві підприємницькі структури, що виступають в якості самостійної наукової парадигми. Тому, формування засад побудови мережевих бізнес-структур та основ державного управління ними представляється актуальним завданням для сучасного періоду розвитку економічного співтовариства. Крім того, перманентна зміна галузевої структури, форм економічної діяльності і методів організації співробітництва потребують обґрунтування механізму структурної координації підприємств сфери послуг, відмінний як від внутрішньофірмового (ієрархічного), так і від ринкового.

Питання функціонування корпоративних бізнес-структур та інституціональних аспектів управління організаційним й інтеграційним їх розвитком розкриваються в дослідженнях вчених І. Ансоффа, К. Анселя, Р. Баззела, В.А.Барінова, П. Бурдье, Р. Вайбера. Д. Норта, Р. Коуза, Дж. Р. Коммонса, К. Ерроу, О.УІльямсона, в т.ч. і вітчизняних фахівців: О.С. Редькіна, Н.А. Хрущ, Т.Г. Логутової, А. Чухно, В. Гринчуцького, В. Решетило, Г.В. Стадника, А. Павлюка тощо. Аналізу еволюції інтеграційних процесів і формуванням нових форм господарювання – мережевих структур, присвячені роботи О.А. Третяк, Ю. Вінслава, Н.В. Ігнатової, Г.Б. Клейнер, Р. Патюрель, в т.ч. і вітчизняних вчених: С. Соколенко, М. Макарова, А. Ігнатюк, П. Юхименко, Д.В. Дубова, О.А. Ожеван, С.Л. Гнатюка. В наукових дослідженнях розглядаються основи формування мереж та вплив міжфірмового співробітництва на стратегію підприємств. Однак, з часом відбувається зміщення економічних формацій, а, саме головне, національних господарств щодо різних форм мережевих організацій в процесі об’єднання підприємств.

Світова практика засвідчує очевидні тенденції до мережевих взаємодій суб‘єктів господарювання на основі поєднання ефективної системи формальних і неформальних правил й механізмів їх виконання, а головне відповідних принципів функціонування складних систем між організаційних відносин, які формується в трансграничному просторі. Однак імпульсу до ринкової модернізації в Україні, пов’язаного із переходом суспільства до постіндустріальної фази розвитку, виявилося недостатньо для підвищення рівня соціальної довіри і що, відповідно, призводить до нівелювання неформальних механізмів економічної діяльності. У зв’язку із підвищеною увагою до формування і розвитку мережевих структур, як основного системоутворюючого елемента макроекономіки України, цей процес починає розглядатися в контексті трансформаційної основи механізмів її саморозвитку, що значною мірою пов’язано з інституційним забезпеченням, як формальних й неформальних правил й обмежень, так корпоративних організаційних форм. Тому актуалізується проблема дослідження мережевої взаємодії підприємницьких структур із дотримання соціальних норм поводження між собою й у відносинах із суспільними інститутами, що дозволить виявити направляючий вектор розвитку економічної системи -з одного боку, а з іншого ефективність корпоративного об’єднання обумовлена не механічним зростанням потенціалу учасників та їх ринковою часткою, а синергетичним ефектом м посилення бізнес-діяльності.

Основні умови становлення мережевої економіки та засади впливу на його розвиток інституціонального середовища сформулювали Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Е. Тоффлер, М. Кастельс, М. Метьюс, К. Моррісон, Р. Флоріда, Ц.Беррі, Д.Старк, П.У.Тернбул, Дж.Чайлд, М. М. Юдкевич, в т.ч. і вітчизняні дослідники: М.П. Войнаренко, А.А. Чухно, П.І. Юхименко, П.М. Леоненко, К.Е. Яворський, К.С. Шапошников та ін.

Результатом поступового зростання економічної активності та конкуренції на вітчизняному ринку виступає поширення мережевих структур, однак, як засвідчують емпіричні дослідження, в значній мірі рамки становлення форм контрактації господарської діяльності окреслюються напрямами державної політики їх підтримки та інституційним забезпеченням. Лібералізація високотехнологічних галузей та зміни в структурі концентрації в напряму посилення консолідаційних процесів суб’єктів господарювання з монополістичним положенням чи з їх колективним домінуванням сприяли тому, що подальше забезпечення ефективності функціонування вітчизняної економіки потребує оптимального сполучення ринків із системою державного регулювання в напрямку розвитку конкуренції.

ІІитанням ефективності методів державного регулювання підприємницькими мережами та регуляторної політики стимулювання економічних систем для створення умов ефективної конкуренції при розвитку міжфірмової взаємодії суб’єктів господарювання присвячені наукові роботи Л. Александрової, Д. Ернста, С. Светунькова, П. Рувінена, Е. Чернікова, П. Хіманена, В.І. Ляшенка та інших. Розробленню механізму державної підтримки кластерів та інших мережевих формувань в Україні приділяються дослідження Т.Г. Васильціва, В.М. Геєця, В.П. Решетило, Є. Мішеніна, О.В. Пильтяй, Я.О. Тішкіної, Г.Ю. Ткачук.

У сучасній економіці, для якої галузі являють собою не однорідні – тільки ринки, ієрархії чи розгалужені мережі підприємств, – а складні структури [251, с. 56-64]. утворені на перетинанні різних форм контрактації господарської діяльності та які продукують синергетичний ефект, вирішують завдання підвищення конкурентоздатності не тільки підприємств, а й національної економіки в цілому. Тому регуляторні заходи, спрямовані не на підтримку окремих підприємств і галузей, а й на розвиток системи взаємин між суб’єктами господарювання, наукової й інноваційної кооперації між організаціями дослідницько-освітнього комплексу тощо, змінюють зміст державної економічної політики підтримки стандартів і правил організації мережевих об’єднань як одного із механізмів координації дій економічних агентів.

Однак, у сучасній практиці невизначеність правового статусу відповідних форм і різновидів мережевих структур та міжфірмової взаємодії, у зв’язку із відсутністю єдиного трактування у світовому науковому співтоваристві мережевих форм організації бізнесу, ускладнює реалізацію державних заходів, що регламентують їх діяльність. Крім того, дослідження проблематики мережевої організації бізнесу має особливе значення в контексті забезпечення і конкуренції як важливого фактору підвищення ефективності функціонування компаній на сучасних високотехнологічних ринках, таких як інфокомунікації, оскільки для останніх надзвичайно важливі питання пошуку джерел конкурентних переваг, що потребує розвитку механізму регламентування економічних суб’єктів, які беруть участь у мережевих взаємодіях.

Становлення як в світовій, так і національній економіці мереж, визначалось характерною зниженою чутливістю таких структур до кон’юнктурних ризиків та базувалось на основі інтеграції підприємств у холдинги чи, в менш формалізовані форми, – стратегічні альянси, що в певній мірі усуває цей структурний недолік ринкової економіки і підвищує її конкурентоспроможність. Саме тому перехід від традиційної до клієнтоорієнтованої та інноваційної діяльності операторів послуг інфокомунікаційного ринку України на основі мережевої організації є практичною задачею, що вимагає відповідного теоретичного базису.

Структура монографії поєднує проблематику теоретичних і практичних основ формування міжфірмових мереж у системі функціонування сучасної економіки, розвиток і трансформацію організаційних форм інфокомунікаційного ринку України.

У першому розділі роботи «Теоретичні основи формування і розвитку мереж в підприємницькій діяльності» проведено аналіз точок зору, що існують в економічній літературі з питань розвитку теорії організаційних мереж, розкрита природа мережі як форми організації господарської діяльності, її понятійного апарату та специфіка функціонування, також соціально- економічна сутність і характерні риси розвитку міжфірмової взаємодії підприємств та типологія мережевих структур. Наведено фактори впливу на формування й розвиток міжфірмового співробітництва, у тому числі виявлено форми та особливості організації взаємодії учасників ринку відповідно до змін зовнішнього середовища.

Другий розділ «Методичні основи становлення і конвергентного . розвитку інфокомунікаційної сфери України в умовах кон’юнктурних змін» прсвячено аналізу інституціональної трансформації економіки сфери телекомунікацій та інформатизації, конвергентного розвитку ринку інфокомунікаційних послуг. Проведено конкурентний аналіз стану послуг-субститутів та моделювання кон’юнктури інфокомунікаційного ринку з урахуванням зміни споживчого вибору.

У третьому розділі «Мережева концепція міжфірмової взаємодії підприємств інфокомунікаційної сфери» обґрунтовано передумови консолідованого розвитку підприємницької діяльності в сфері інфокомунікацій України та досліджуються напрями мережевої форми корпоративної інтеграції операторів телекомунікацій. Розкрито концептуальні засади мережевих благ та впливу мережевих ефектів на зміну рівня ринкової концентрації в сфері інфокомунікацій України.

Четвертий розділ «Теорія та методологія державного регулювання мережевої організації підприємницької діяльності в інфокомунікаційній сфері України приділено обґрунтуванню ознак олігополістичної координації інтегрованих структур на ринку інфокомунікаційних послуг України та відповідним заходам їх державного регулювання. Наведено організаційно-екрономічні основи підвищення ефективності механізму державного регулювання ринку інфокомунікацій в умовах мережевих ефектів.

У П‘ЯТОМУ розділі «Інституціональні механізми державного регулювання мережевої організації підприємницької діяльності в Україні» розкривається генезис міжфірмової взаємодії підприємницьких структур та мережевий механізм координації господарської діяльності у вітчизняному інституціональному середовищі, імперативи державної політики розвитку мережевої організації підприємництва в Україні та процедура оцінки регуляторного впливу як механізм формування державної політики у сфері господарської діяльності.

Автор висловлює подяку за конструктивну критику та допомогу в підготовці цього дослідження рецензентам монографії докторам економічних наук, професору Логутовій Т.Г., Хрущ Н.А. та Шапошникову К.С., а також доктору економічних наук Шлафман Н.Л. за творчу підтримку та надання можливості опублікування цієї наукової праці.

Монографія може бути корисною для фахівців з питань управління бізнесом та реалізації державної політики розвитку підприємництва, викладачам, аспірантам і студентам економічних спеціальностей.