ДОМІНАНТИ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Характерною рисою сучасності є усвідомлення світовим співтовариством того, що соціальний прогрес та економічне процвітання можливі тільки завдяки дбайливому ставленню до природних багатств. Сталий, екологічно збалансований розвиток з урахуванням потреб теперішнього та майбутнього поколінь є імперативом економічного руху суспільних систем. Напрями подальшого пошуку шляхів підвищення ефективності природокористування відповідно до концепції сталого розвитку, що активно опрацьовується у нашій країні, усе більше поширюють підходи, пов’язані з впровадженням сучасних механізмів та інструментів інноваційно-інвестиційної політики. Розробка національного плану дій щодо визначення загальних напрямів раціонального природокористування на державному та регіональному рівнях слід вважати відгуком держави на реальні й досить гострі проблеми сьогодення, для вирішення яких світова спільнота консолідує зусилля.

У вітчизняній науці існує певний доробок щодо теоретико-методологічного та прикладного аспектів екологізації інвестиційної та інноваційної політики держави. Однак, як показує час, трансформаційні зрушення в державній та регіональній політиці сьогодення, розвиток наукових підходів до формування регіональної та секторальної політик світовою спільнотою передбачають необхідність розробки сучасної моделі інвестиційно-інноваційної політики щодо забезпечення раціонального природокористування; впровадження високоефективних операційних моделей бізнесу; забезпечення систем партнерства між владою, діловими колами та науковим співтовариством на засадах впровадження у сферу природокористування концепції «квадро-спіралі» на основі трансформації відомої моделі організації взаємостосунків у тріаді «влада-бізнес-університети»; визначення шляхів, механізмів та інструментів стимулювання, трансферу та провайдингу екологічних інновацій у інвестиційну політику; створення відповідних умов для модернізаційного прориву вітчизняної економіки.

В розвинутих країнах світу екологічно спрямоване фінансування розглядається як найважливіший інструмент вирішення завдань інвестиційно-інноваційної політики природокористування, пов’язаних із забезпеченням сталого соціально-економічного розвитку. В даний час завдання знаходження джерел для забезпечення сталого інноваційного зростання є надзвичайно актуальним і для України. Тому вивчення найкращих міжнародних практик щодо створення передумов фінансування систем екологічного управління вітчизняним раціональним природокористуванням дозволить запропонувати вітчизняними науковцями державним органам України оптимальні варіанти розвитку механізмів і інструментів формування інвестиційно-інноваційної політики природокористування, визначити адекватні інституціональні заходи державної підтримки розвитку екологічно спрямованих фінансів, що в свою чергу, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності української економіки.

Особливого суспільного значення в умовах існуючої в державі системної економіко-екологічної кризи набуває розробка теоретико-методичного базису формування інвестиційно-інноваційної політики забезпечення раціонального природокористування національної економіки. Дослідження діючих методичних підходів до оцінки та моніторингу стану раціонального природокористування, затверджених нормативно-правовими документами України, засвідчили обмеженість, локальність показників, які не відображають всі стратегічні пріоритети інвестиційно-інноваційної політики сталого розвитку, та не дозволяють всебічно оцінити причинно-наслідкові зв’язки між рушійними силами, впливом на довкілля, станом здоров’я населення, проаналізувати сучасні тренди сталого розвитку у структурно-секторальному вимірі. Так, діюча Методика проведення моніторингу та оцінки результативності державної регіональної політики містить одиничні індикатори, передусім за напрямом екологічної ємності економіки. Система індикаторів для оцінки реалізації державної екологічної політики, передбачена Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 р.» № 2697-VII, у сьогоденні адаптована для оцінки Цілей сталого розвитку, однак вона не містить індикаторів, що характеризують інвестиційно-інноваційне забезпечення раціонального природокористування, а також стан здоров’я населення.

Перелічені методичні підходи дозволяють багатоаспектно оцінити різні грані інвестиційно-інноваційної політики природокористування, водночас відсутнє комплексне методичне забезпечення діагностики домінант (стратегічних пріоритетів) даної політики на засадах сталого розвитку та концепції «квадро-спіралі». Сучасні трансформації концептуального базису передбачають нововведення в методології оцінки інвестиційно-інноваційної політики природокористування.

Зазначимо, що світовій науці методологію сталого розвитку та концепції «квадро-спіралі» активно розглядають у поєднанні з ідеологемою «смарт- спеціалізації». Це методологія, за допомогою якої у Європейському Союзі проводиться обґрунтування пріоритетів розбудови економіки країни. Платформа «Інтелектуальна/розумна Спеціалізація» (S3) була створена Європейською Комісією в червні 2011 року в Спільному дослідницькому центрі IPTS2 в Севільї, Іспанія. «Інтелектуальна Спеціалізація» (S3) сформована для допомоги державам-членам ЄС та регіонам у розробці, впровадженні стратегій досліджень та інновацій для розумної Спеціалізації (RIS3). Концепція «смарт-спеціалізації» акцентує увагу на розробці та впровадженні інноваційних стратегій, що враховують регіональні особливості, а саме: економічну структуру, існуючі сфери передового досвіду, кластери, науково-дослідні розробки, науково-дослідні установи, розширення міжрегіональних та міжнародних мереж науково-технічного співробітництва [1]. «Смарт-спеціалізація» визначає взаємозв’язки секторів економіки через інноваційну та природно-ресурсну складову, що формує стійкість між місцевими економічним суб’єктами. Це комбінація між поняттями політичного напряму, секторальним та міжсекторальним використанням інновацій та технологій. «Смарт-спеціалізація» направлена на: 1) пошук домінантних кластерів економічного зростання, районів з невеликою кількістю господарів для спрощеної співпраці, 2) пошук та реорганізацію різноманітних спеціалізацій, 3) розуміння розподілу ризиків [2].

Зазначена методологія управління стосується не лише розробки нових спеціалізацій у регіонах, які мають потенціал зростання завдяки місцевим можливостям. Вона (так звана «розумна спеціалізація») полягає також у розробці нових спеціалізацій у регіонах, які є унікальними у світі, більш складними, які покращують місцеву економіку, зокрема у сфері раціонального природокористування. Складність знань означає ступінь витонченості та кількість можливостей, необхідних для розробки нової технології. На сьогодні регіональна політика європейських країн реалізується разом з державною інноваційною політикою та політикою сприяння розвитку підприємництва, що створює умови для економічного розвитку регіонів, ефективного використання наявного потенціалу [3].

У сучасних умовах зростає вплив аналітичної інформації на ефективність управлінських рішень органів влади різних рівнів й поглиблює завдання аналізу результативності їх політики. Відбувається перегляд деяких традиційних підходів до його методик з урахуванням вимог сучасних трансформацій. Виникають нові аналітичні завдання, такі як моніторинг трендів сталого розвитку, оцінка впливу екологічних інвестицій й інновацій на стале використання природно-ресурсного потенціалу, екологічну ємність національної економіки тощо. Відтак, постає об’єктивна необхідність у комплексній оцінці інвестиційно-інноваційної політики природокористування на державному та регіональному рівнях, яка передбачає систематизацію індикаторів з урахуванням їх взаємозв’язків. При цьому індикатори, що різнобічно характеризують складові інвестиційно-інноваційної політики природокористування, повинні бути органічно пов’язані між собою в єдиній комплексній системі.

Дослідження виконано в межах НДР «Домінанти інвестиційно-інноваційної політики природокористування національної економіки» бюджетної програми «Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень» (КПКВК 6541230). Практична площина наведеного у монографії дослідження полягає в розробці стратегічних напрямів, інституціонального та методичного забезпечення, механізмів стимулювання інвестиційно-інноваційної політики природокористу-вання як підґрунтя намірів держави реалізувати важелі управління процесами зміни людської діяльності та формату господарювання на основі впровадження міжнародної парадигми сталого розвитку.