МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ НА ЗАСАДАХ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

В сучасних умовах системної соціально-економічної кризи впровадження адаптивних заходів і механізмів взаємодії бізнесу, держави та суспільства помітно посилюють роль соціальної відповідальності бізнесу (далі – СВБ) в цих процесах. Євроінтеграційні процеси, забезпечення сталого розвитку держави в умовах зовнішніх та внутрішніх викликів і загроз обумовлюють необхідність зміни парадигми господарювання на всіх рівнях. В основу сучасних принципів господарювання покладено домінанту СВБ перед стейкхолдерами для забезпечення сталого розвитку всіх суб’єктів відтворювальних процесів.

У воєнний і повоєнний період цілі соціально відповідального виробництва та споживання (далі – СВВС) змінюються. Головним цільовим орієнтиром відповідальної поведінки суб’єктів господарювання за вплив їх рішень на всіх учасників ринкових процесів відтворення та стан довкілля є забезпечення стійкості функціонуваннята розвитку економічних систем на макро-, мезо та мікрорівнях, а також національної безпеки. В умовах викликів і загроз саме стійкісний та безпековий підходи формують концептуальний базис системи СВВС та нових методичних підходів і рекомендацій до її комплексної оцінки.

У цій площині слід зазначити, що концепт стійкості інтегрований у план дій Європейського Зеленого Курсу (ЄЗК), зорієнтований, з одного боку, на розбудову «стійкої та конкурентоспроможної економіки ЄС», з іншого, на «підвищення стійкості вразливого світу» шляхом об’єднання країн спільними «зеленими» цінностями на фоні системних криз [21]. Відтак, одним зі стратегічних пріоритетів повоєнної розбудови України повинна стати «зелена» трансформація національної економіки, що передбачає імплементацію принципів і напрямів ЄЗК у вітчизняну парадигму господарювання, інтеграцію «зелених» індикаторів до методичного забезпечення оцінки стану й динаміки СВВС у державі.

Питанням соціально відповідального виробництва та споживання присвячено велику кількість іноземних публікацій, в яких можна дослідити еволюцію розвитку СВБ [3, 4, 6]. Теоретико-методичні засади соціальної відповідальності підприємств висвітлено в працях вітчизняних науковців О.Ю. Березіна, О.В. Боднарук [19], М.І. Вержбицького [63], О.В.Ворона, Х.Р. Гальчак [26], Є. Градобоєвої [90], В.А. Євтушенко, А.М. Колот [8], Т.П. Лепіхіної, С. Мельник [7], А.В. Мостепанюк [11], Д.Г. Перекрестова, О.В. Попадюк [64], В.В. Смачило [25], В. Стратійчук [65], М.Фурса, В.В. Ярової [9] та ін. Міжнародним базисом соціальної відповідальності є діяльність ООН, підтримка якої в цій сфері знайшла відображення в Глобальному договорі ООН [18] та стала відправним пунктом впровадження соціальної відповідальності у всі сфери життя. Як інструменти оцінювання та звітності СВБ на мікрорівні використовують також міжнародні стандарти, зокрема, ISO 26000 [10].

Множину існуючих методологічних підходів до оцінки СВБ можна розділити на такі групи: методики соціальної звітності, індексний і рейтинговий методи, кількісні та якісні методи [6]. Водночас переважна більшість методик оцінки соціально відповідального бізнесу орієнтована на підприємства (мікрорівень), тоді як недостатньо розробленим залишається питання методичного забезпечення комплексної оцінки СВВС на макро- та мезорівнях економічних систем, тобто держави та її регіонів. Актуальність цього напряму дослідження посилюється необхідністю оцінювання результативності державної політики сприяння розвитку СВБ, її впливу (позитивного, негативного, нейтрального) на стан навколишнього природного середовища (далі – НПС), суспільство, соціально-економічні процеси в країні.

В Україні прийнято Концепцію реалізації державної політики у сфері сприяння розвитку соціально відповідального бізнесу на період до 2030 р. від 24.01.2020 р. №66-р. [1] та План заходів з її виконання від 01.07.2020 №853-р. [61]. Однак відсутні методичні рекомендації до оцінки ефективності реалізації як загальної державної політики стимулювання СВБ, так і її екологічної компоненти. В повоєнний період впроваджуватиметься перехідна модель державної політикисприяння розвитку СВБ, яка зорієнтована на реалізацію стратегічних пріоритетів розбудови економіки та потребуватиме інституційних змін. Для їх аналітичного обґрунтування, коригування державної політики стимулювання СВБ, адаптивних механізмів і заходів розвитку СВВС важливим завданням є розробка методичного забезпечення комплексної оцінки СВВС на макро- та мезорівнях.

Мета дослідження – розробка методичних рекомендацій до комплексної оцінки СВВС на засадах стійкості й сталого розвитку та здійснення на їх основі кількісно-якісної оцінки стану й динаміки системи СВВС в довоєнний період, визначення очікуваних її тенденцій в воєнний і повоєнний період, – окреслила низку завдань:

1) обґрунтування методологічного підходу до комплексної оцінки СВВС на засадах концепцій стійкості й сталого розвитку, принципів ЄЗК;

2) розробка методичних рекомендацій та оціночної системи індикаторів, згрупованих у розрізі завдань і ЦСР за п’яти напрямами оцінки;

3) на основі авторського методичного забезпечення, здійснити комплексну оцінку стану й динаміки системи СВВС в Україні за напрямами інвестиційно-інноваційного забезпечення соціально відповідального бізнесу, відповідального споживання ресурсів секторами, поводження з відходами, екологічної ємності економіки, зайнятості й доходів населення (соціальна компонента) в довоєнний період;

4) на підставі отриманих результатів оцінки визначити очікувати тенденції стану й динаміки СВВС у воєнний і повоєнний періоди в контексті стратегічних пріоритетів повоєнного відновлення економіки України;

5) обґрунтувати напрями стійкого розвитку СВВС в повоєнний період.